Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

На ваших плечах я ношу тягар,

Який здвигнути сам не маю сили.

Я, сотворіння куляве, безкриле,

На ваших крилах лину вище хмар.

При вас то блідну, то стаю, мов жар,

Який би навіть льодом не згасили…

Як ви щасливі — то всміхаюсь я,

Як ви сумні — я пойнятий журбою,

У вашій волі — воля й мисль моя.

Я — наче місяць той, що сам собою

Не світить золотистою габою,

Лиш сонцем осіянний він сія!

Ніч має вроду темну й величаву,

В ній подив таїни немов закляк,

А день живий і жвавий, мов хлоп'як,

Веде при сонці осяйну забаву.

Але не тільки сонце нищить мряву —

Хай з'явиться черв'як чи то світляк

Із невисоких сфер, і вже ніяк

Не врятувати темряви державу.