TextBook — Ну… я не знаю.
— Скажи — «сто доларів».
— Сто доларів!
Арсен витяг папірець. Бенджамін Франклін дивився на нього з купюри великими мудрими очима: наче знав заздалегідь, що було, що буде й чим серце заспокоїться.
— Я подумав, що як у тебе будуть дівчатка, тобі знадобляться й гроші, — лагідно пояснив Максим. — Програма так і називається: «Гроші». Щоразу, переодягаючись — міняючи кишеню — вимикай. Потім вмикай. За один момент часу — тільки одна купюра. Номінал і валюту призначаєш сам.
Арсен сягнув рукою в кишеню. Намацав папірець.
— П’ятсот гривень…
Витяг новеньку бежево-зеленкувату купюру.
— Десять гривень…
Витяг м’яту, стару, бувалу в бувальцях десятку. Покрутив у пальцях. Поклав на стіл поряд з сотнею доларів та п’ятисоткою гривень…
— Максиме, не треба.
— У якому сенсі? — Максим здивувався.
— Не треба, — повторив Арсен, дивлячись на гроші. — Я боюся.
— Боягузик.
— Мені не потрібні ці гроші, — Арсен підняв очі.
— Тоді вимкни функцію. Це просто. Клацни мишкою, і грошей не буде.
Арсен зчепив пальці. Переплетені, вони були схожі на застібку-блискавку.
— У мене таке відчуття, що… за це доведеться розплачуватись, — сказав, добираючи слова. — Не може бути купа грошей — задурно. Не може бути це все — задурно.
— Не задурно, — м’яко сказав Максим. — Ти ж на мене працюєш.
— Але я поки що нічого не зробив. Я ж граюся цілими днями, розважаюся. Яка тобі від мене користь? За що ти мені платиш такою… грошвою?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Цифровий, або Brevis est» автора Дяченко М.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ п’ятий «Влада слова» та «Чікси»“ на сторінці 9. Приємного читання.