— Ну де ти був?! Дзвоню — поза зоною досяжності… Це ж твій день народження! Десята година вечора, ну, Арсенчику, як же так можна…
— Пробач, мамо, — сказав він, стягаючи кросівки в коридорчику. — Я гуляв. З дівчатами.
— З якими дівчатами? Тобто ми з татом не проти, але…
— Уперше чую, що тебе цікавлять дівчата, — тато вийшов з ванної. — Бо ми з мамою думали, що тебе цікавить комп’ютер. І ще торт, свічки, листівка від тітки Міли, шампанське… Ти ж вип’єш з нами, синку?
На кухні справді чекав торт. Арсен дивитися не міг на солодке. Його нудило. П’ятнадцять свічок і пляшка шампанського. З днем народження.
…Він почувався останнім гадом. Досхочу націлувавшись з Мар’яною на очах у всієї кав’ярні, він сказав їй, що замовлення обурливо довго не несуть, і підійшов до стойки. Там видерся на стілець поруч з дівчиною, схожою на Аню, і замовив їй коктейль.
Сам він нічого не пив, ні грама алкоголю. Його трясло від самого адреналіну. Ця дівчина, коротко стрижена, запросила його додому. Прямо зараз. Вона живе поблизу. У неї гарна колекція аніме.
Вона була старша за Арсена років на три, не менше.
Мар’яна сиділа за столиком, одна, перед нею лежав поліетиленовий пакет з цукерками й свічником. На неї поглядали скоса.
А що це в тебе за мишка, спитала дівчина. Арсен подумав, що вона про Мар’яну. Але дівчина запитувала про мишу з одрізаним штекером, яку він мимоволі весь час крутив у руках.
— Це чарівна паличка, — сказав Арсен. — Хочеш сто доларів?
Він витяг гроші й простяг їй. Вона спалахнула. Відіпхнула його руку:
— Ти що, оцапів, молокосос?
І розридалася негайно, під поглядами подруг.
Мар’яна сиділа в кутку, кольорові блискітки грали на її розкішному топіку. Очі блищали, й блищали доріжки на щоках. Я здурію, весело подумав Арсен.
Він знайшов офіціантку й розплатився за все п’ятисотенною купюрою. Порозпихав по кишенях папірці — здачу. І витяг Мар’яну з кав’ярні, забувши на столику її подарунок.
— Що з тобою, Арсене? Що з тобою сталося? Ти ніколи не був такий злий…
Її голосіння його ще більше розохотило. Вона поводилась, наче персонаж Сімс-2, чудової, але абсолютно дівчачої гри. «Ти ніколи не був такий злий», це ж треба!
Потім він цілувався з нею в під’їзді.
Потім їх якогось дідька занесло в парк, де було темно, наче в шлунку. І тут, одурівши від її м’якої покірності, від власної нескінченної крутості, він зробив те, чого Мар’яна, зрозуміло, чекала: перекинув її на траву. Він був звіреня, геть недосвідчене в сексі, але сьогодні, у свій день народження, мав, схоже, необмежений кредит удачі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Цифровий, або Brevis est» автора Дяченко М.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ п’ятий «Влада слова» та «Чікси»“ на сторінці 13. Приємного читання.