Він визирнув у передпокій. Це був передпокій його дому, знайомий до дрібниць; рюкзак валявся на тому самому місці, де намальований Арсен його кинув, зате мокрі туфлі мама протерла й набила сухими газетами, щоб повернути їм форму. З кухні долинав запах свіжих котлет — мама спішила насмажити їх на завтра. В Арсена завжди слина текла від цього запаху, але зараз від думки про їжу зробилося погано. Він підтис пальці ніг на вологій підлозі — тут недавно пройшлися вогкою шваброю, кахлі ще не висохли…
Задзижчало, ніби величезний джміль. Ж-ж-ж… Ж-ж-ж… Арсен заново спітнів — і тільки через секунду збагнув, що це всього-на-всього телефон, поставлений на вібродзвінок. Телефон дзижчав і посмикувався у внутрішній кишені куртки.
Арсен його вийняв — і трохи не впустив на підлогу — така слизька виявилася рука.
— Ти що, кретин?! — гаркнув Максим у слухавці. — Що за цирк ти мені влаштував, га?
Отоді-то Арсен уперше й заплакав.
Розділ четвертий Маніпулятор
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Цифровий, або Brevis est» автора Дяченко М.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ третій Клани“ на сторінці 38. Приємного читання.
TextBook