TextBook — Не ображайтесь. Гіпотези не можна брати на віру. Хоча мушу сказати, що у вашій ідеї щодо електричного розряду… є щось привабливе. Ця ідея мені подобається. Такий розряд міг би викликати… а хай ти згориш! Міг викликати, я кажу, замикання в порожнині нашого тіла. А там було достатньо речовин, здатних вибухнути.
— Авжеж!
— Могли також зруйнуватись магнітні поля…
— Саме так, професоре! Розладнались магнітні поля. На коротку мить. Але цього було досить.
Професор нараз сердито закректав:
— Не згоден, друже мій. Нікому не вдавалося спостерігати в природних умовах подібні джерела струму. Вони — винахід людини. Людина, друже мій, її розум… найпрекрасніше…
— Життя прекрасне в усіх проявах, — пробурмотів стандартну фразу Горін. Він думав про Лілію.
— Скажіть, — запитав Сєров, припинивши кректати. — Скажіть, а ви за цей час не спостерігали нічого такого… чого б могла стосуватися ваша остання фраза?
Фраза стосувалася Лілії, та старий не міг цього знати. Горін заплющив очі.
— Я спостерігав крісло. От і все, що я бачив за цей час.
— Розумієте, — сказав старий, — мені не дає спокою одна думка… Розряд, очевидно, відбувся. Електричний. У пошуках його джерела ми можемо зупинитись на одному із двох висновків: або під поверхнею насправді є якийсь заряджений пласт, однак від явищ природи, які не мають інстинктів і не можуть вибирати слабке місце для удару, наше тіло було надійно захищене…
— Так, воно було захищене, проте могло трапитись…
— Дайте закінчити. Або… або це було життя.
— Життя?!
— Звісно ж! Заряджені пласти до цього часу не спостерігалися, зате живі істоти, що мають потужний електричний заряд, є і на Землі, і на інших планетах. А якщо тут і справді існує життя, то воно неминуче мусить мати обмін речовин, заснований на прямому засвоєнні енергії Сонця. Отже, не виключено, що ці істоти в разі небезпеки можуть захищатися саме таким чином.
Горін підпирав голову кулаком, інакше вона не трималася. Страшенно хотілося спати.
— Ми помітили б, професоре…
— Якби життя було на поверхні. А якщо — під нею?
— Можливо, — втомлено мовив Горін. — Можливо, істота якась. Або й уся ця брила, весь астероїд…
— Чом би й ні? Горін, ви що, заснули?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ризиконавти» автора Панасенко Л.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Володимир Михайлов НУДНА РОЗМОВА НА СВІТАНКУ“ на сторінці 7. Приємного читання.