Розділ «Картопля»

У четвер, забираючи Дениса із садка, Богдан перш за все ринувся до виставки малюнків. Тема була «Казки». Не дивлячись на малюнки інших дітей, Богдан жадібно відшукував напис «Донцов» на звороті…

Цього разу малюнок Денисові явно вдався: ляпок майже не було. Посередині

листа стояв вертикальний коричневий стовп, від стовпа в різні боки тягнувся жовтий ланцюг з нерівних ланок; праворуч ланцюг закінчувався вже знайомою дрібною фігуркою: круглоголовий чоловічок замість трикутного пальто був одягнений тепер у квадратну чорну куртку. Усю ліву сторону аркуша займав бурий силует з гострими вухами і товстим хвостом до самого неба.

— Що це? — запитав, обмираючи, Богдан. — Це… кіт?

— Кіт науковий, — радісно підтвердив Денис. — Тобто вчений.

— А це хто? Олександр Сергійович Пушкін? — Богдан указав на фігурку в правому куті листа.

— Ні, — Денис скромно потупився. — Це ти.

— Навіщо? — втомлено здивувалася Люська.

Богдан не знайшовся, що відповісти. У грудні випав нарешті сніг, усі палісадники були завіяні заметами, наближався Новий рік, а заощадження родини були, м’яко кажучи, скромними.

— Вона дешева, — збрехав він, виправдовуючись.

Люська нічого не сказала. Сіла перед телевізором з чашкою чаю на блюдці.

Богдан сів навпочіпки і визволив лопату з мішка. «Гостра, — говорили в магазині, — у транспорті обережніше». Держак був занадто свіжий, занадто чистий; вістря поблискувало тьмяно й хижо, і чомусь сам вигляд загостреної лопати раптом зовсім заспокоїв Богдана.

Нехай приходить, подумав задоволено. Кіт-мутант, чи хто він там…

Люська тупо дивилася на екран. Богдан розумів, що вона не бачить і не чує подій «Санта-Барбари», що нервовість останніх місяців незабаром доведе її до зриву, що треба порозумітися — чи покаятися, що те саме…

Він знову одягся і вийшов у двір з лопатою в руках. Зупинився посередині палісадника; у цьому місці проходила теплотраса, тому сніг просідав, а земля не тверділа. Не розуміючи навіщо, Богдан наліг на заступ — м’язи раптом згадали серпень, город, він був майже упевнений, що в ямці виявиться картопляна бульба…

Він нагнувся. Простягнув руку й намацав під сталлю лопати, під снігом і мокрою землею — вологу шорсткувату картоплину.

Витяг.

Це була кругла грудка глини.

Новий рік зустріли вдома, по-сімейному, тихо й скромно.

Денис занедужав, і два тижні Богдан і Люська займалися винятково лікарями, компресами, жарознижуючими таблетками і чаєм з малиною.