Розділ «частина третя ЖЕРТВИ ДЖЕРЕЛА»

— Це в її стилi, — усмiхнувся брат. — Чуло моє серце вже тодi, коли вона вертiлася перед ними у своїй пiжамi...

Раптом Пенелопа дзвiнко розсмiялася, дивлячись на закутаного в ковдру Брендона.

— Ти й про це знаєш? — запитав вiн.

— Авжеж знаю. Бренда сказала, що ти вистрибнув на Дану iз дзеркальця, забувши про одяг.

— Неправда, — буркiтливо заперечив Брендон. — Берет я прихопив.

Пенелопа знову зайшлася смiхом. Вона була пiдозрiло весела й життєрадiсна навiть для свого активно-метушливого стану. Щось сталося, зрозумiв я i вирiшив прозондувати грунт:

— Бренда розповiла тобi про Джерело?

— Так, коротенько.

— I що думаєш?

У мене склалося враження, що Пенелопа ладна заплескати в долонi. Проте вона скорчила серйозну мiну i постаралася зобразити досаду.

— Менi дуже прикро, Артуре. Я б хотiла стати твоєю помiчницею, але... не готова до цього... до наслiдкiв здобуття Сили.

— Розумiю.

— А я не розумiю, — озвався Брендон. — Може, поясните менi?

— Артур пояснить, — сказала Пенелопа. — Я сама майже нiчого не знаю. Лише факт, що без цього не обiйтися.

Я ствердно кивнув:

— На жаль, так. Ранiше я не знав, що це обов’язково, а тепер ситуацiя змiнилася. Тобi справдi рано йти до Джерела. Ти ще не зустрiла свого Одисея.

Пенелопа збентежилася, квапливо попрощалась i разом з напханою валiзою зникла в Тунелi.

— З Одисеєм ти її класно пiдковирнув, — зауважив Брендон, щойно примарний силует Пенелопи розчинився в повiтрi. — Але який стосунок це має до Джерела?

— Найбезпосереднiший. — I я розповiв братовi про необхiднiсть контакту з матерiальним свiтом та про його еротичнi наслiдки.

— Он воно як! — сказав Брендон. — Тепер ясно, чому Пенелопа так зрадiла. Знайшлася поважна причина вiдкласти знайомство з Джерелом. I то на невизначений час — бо всiх потенцiйних Одисеїв вона вiдшиває з порога. В нiй жiнка ще не прокинулася — i, як менi здається, ще не скоро прокинеться.