Розділ «частина третя ЖЕРТВИ ДЖЕРЕЛА»

„Що вона робить?”

„Поки нiчого. Застигла на порозi i дивиться на нас великими очима. Та, боюсь, зараз почне скандалити... Ой, почала!.. Ну годi вже, я вшиваюся!”

„Навiть не думай! — зупинив я його, скочивши на ноги й викликавши Образ Джерела. — Буде ще гiрше. Зачекай мене”.

Бренда теж встала й мiцно схопила мене за руку.

— Я з тобою.

— Гаразд. Поїхали!

Ми матерiалiзувалися в дальньому кутку спальнi, щоб ненароком не зачепити нiкого з присутнiх. Дана сидiла на краю лiжка i квапливо запинала халат. Брендон лежав, натягнувши до пiдборiддя ковдру, його обличчя паленiло вiд сорому, вiн часто клiпав очима, а на подушцi бiля нього валявся зiм’ятий картатий берет. Перед лiжком, профiлем до нас, стояла Дейдра i, взявшись у боки, гнiвно дивилася на Дану.

— ...таке! — роздратовано говорила вона. — Приводиш у мою спальню хлопцiв, щоб розпусничати з ними, а в разi чого — скинути все на мене. I це ти називаєш дружбою? Теж менi подруга!

— Артуре, Брендо... — полегшено зiтхнув Брендон, побачивши нас.

Простеживши за його поглядом, Дейдра повернулася до нас. Її обличчя миттю втратило суворий вираз, голос став м’якшим:

— Привiт, Артуре. Ти вчасно нагодився. Уявляєш, ця скромниця... — Аж тут вона завважила Бренду i розгублено замовкла. Потiм подивилася на Брендона i знову на Бренду. Нарештi все збагнула: — То це твiй брат?!

— Так, люба, — вiдповiв я, безтурботно всмiхаючись. — I це зовсiм не те, що ти подумала. Просто ми з сестрою влаштували один магiчний експеримент, а Брендон став його невинною жертвою.

— Он як? — в Дейдринiм голосi чулася недовiра.

— Серйозно, — сказав я, намагаючись бути якомога переконливiшим. — Брендон якраз знайомився з Даною через дзеркальце, аж тут нашi з Брендою чари вийшли з-пiд контролю й закинули його сюди. — Я знизав плечима. — Твоє лiжко немов зачакловане. Три днi тому я казна-як опинився в ньому. А ось тепер — Брендон.

— Атож! — уїдливо озвалася Дана. — Це ж Дейдрине лiжко. Воно притягує чоловiкiв, як магнiтом.

Дейдра, звiсно, не мала намiру залишатися в боргу, але тут рiшуче втрутилась Бренда i швиденько загасила конфлiкт. Вже за якусь хвилину Дейдра й Дана геть забули про сварку i разом з Брендою весело хихотiли над недавньою пригодою. Брат нарештi вибрався з лiжка i, щiльно закутавшись у ковдру, вiдступив до мене.

Тим часом розмова вiд конфузу з Брендоном непомiтно перейшла на Брендину пiжаму. Сестра демонструвала свою одiж з такою грацiєю й невимушенiстю, наче була професiйною моделлю, а Дейдра з Даною охали вiд захвату.

Ми з братом почувалися зайвими на цьому святi життя. До того ж Брендон потребував зручнiшого i пристойнiшого одягу, нiж ковдра й картатий берет. Ми вибачилися перед дiвчатами за вимушену вiдлучку i, на превелике братове полегшення, повернулися на корабель, у каюту Бренди та Пенелопи, де було тепло й затишно.

Брат негайно гепнувся в крiсло, простягнув босi ноги до камiна i полегшено зiтхнув:

— Оце так халепа! Просто не збагну, як могло так статися.