заступник начальника відділу
безпеки УАРС
Дзвінок застав мене у постелі. Я відкинув ковдру і пошльопав у вітальню. Дзвонив Лапарра:
— Розбудив? Вибач.
— Збирався вставати. Щось трапилося?
— На жаль, вам з Гнатом доведеться віддуватися тепер без мене: лікарі взяли в полон, знайшли якийсь ускладнений арахноїдит… Хтось їм підказав. Чи не ваша з Гнатом милість?.. Взагалі, доведеться повалятися в ліжку, підлікуватися.
Виглядав Лапарра справді кепсько, до того ж його навіщось поголили — це було помітно крізь діркуватий білий шолом, з якого виходили три тонких кабелі різного кольору.
— Еге ж, красень? Ну, помилуйся… — Лапарра сумно посміхнувся. — Але ближче до діла. Вчора дзвонив у Європейський метеоцентр, щоб синоптики посилили контроль атмосфери над територією Російських рівнин. Перевір, чи немає зведень. Гнату зараз не до того. Що нового по Ховенвіпу? Ніхто більше не наважується красти документи з “Сейфа”?
— Красти більше практично нічого, — сказав я, вдягаючись. — Та й не схоже це на викрадення. Контейнери не пошкоджені, одначе документів у них немає. Чортівня якась! Крадій, чи хто він там, просто не міг прошмигнути повз пости непоміченим. Якщо тільки не був привидом чи не натягнув чарівну шапку-невидимку.
— Привид… — гмукнув Лапарра. — В містику я не вірю. Якщо людина не могла викрасти документи, то це зробила не людина.
Я випустив черевик.
— Ти хочеш сказати…
— Не хочу, так виходить. Гнат, очевидно, має рацію, в дію втрутилися таємничі сили. І виявом їх був той самий двійник Зо Лі, чи незнайомець, який зник од нас під Псковом. Я знизав плечима, помовчав. Потім став виповідати новини:
— Наш помічник, фізик Сухов, установив, що в центральному бункері перебував сам Демон. У всякому разі, стінки бункера нагадують напіврозталий шматочок цукру саме в результаті стикання із зоною поглиння енергії, яку і репрезентує Демон.
— З’ясували, чому він вирвався?
— Зникло утримуюче поле кокона, не того, який побудували люди, а первозданного, в якому він пролежав три мільярди років. Демон “випростався”), знайшов у стінах бункера лазівку і вирвався на волю.
— Що й збіглося з появою в цьому місці групи Шерстова. Трагічна випадковість, не більше. З цим зрозуміло. Архів усе ще опирається?
Я зітхнув. З усіх уцілілих документів, вчасно вивезених із Ховенвіпу в “Аїд”, вдалося поки що розшифрувати лиш інструкцію по охороні бункера.
— Ще не все, — спохопився, — експерти виявили в бункері сліди дуже цікавої хімічної речовини….
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Непрохані гості» автора Головачов Василь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „АНАТОЛІЙ ПЕРВИЦЬКИЙ, заступник начальника відділу безпеки УАРС“ на сторінці 1. Приємного читання.