О третій дня я згадав про свою пропозицію, яка вимагала перевірки, і, внутрішньо її відкидаючи, все ж вирішив перестрахуватися.
— Залишаю вас самих, — звернувся я до сусідів по кімнаті, зайнятих зранку розрахунками й моделюванням якоїсь аварійної ситуації. — Набридли ви мені за день гірше гіркої редьки.
— Чув? — підвів голову від панелі драйвера один з інспекторів, Дайніс Пурнієкс, флегматичний, білявий, у розхристаній на грудях сорочці. — Вони ерудити. Вони знають старовинні приказки. З чого б це ми їм набридли?
Вони, очевидно, відвикли одержувати від начальства докори в неоперативності, - докинув суворий Аристарх Видов, знімаючи з голови сітку емкана.
— Ну й обізнаність у вас, — я з цікавістю глянув на Видова. — Прямий зв’язок з бункером начальника відділу?
— Стараємося, — відповів Дайніс.
— Тебе сьогодні шукали. — Аристарх акуратно засукував рукави сорочки. — Дуже вродлива жінка.
— І як же ту загадкову вродливицю звати?
Аристарх перевів погляд на товариша.
— Люція, — мовив Дайніс.
Я лиш знизав плечима: знайомих жінок з таким ім’ям у мене не було.
У цей час м’яко прозумерив координатор зв’язку кімнати: він був увімкнений постійно і знав координати всіх співробітників відділу.
— Ромашин Гнат, на вас чекають у приймальному холі біля першого ліфта, — почувся ввічливий баритон автомата.
— О! — випростався Дайніс. — Вона…
— Та ну вас! — Я наблизився до пульта координатора, перевірив односторонній зв’язок з холом, сподіваючись дізнатися, хто мене викликав, але біля першого ліфта було багато людей.
— Цікаво… Ну, я пішов.
— Тільки не захоплюйся, — серйозно порадив Дайніс. — Не то зірвеш строки виконання основного завдання.
Співробітники, заусміхавшись, перезирнулися.
— Гаразд, друзяки. — Я також усміхнувся, здійняв догори кулак і вийшов.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Непрохані гості» автора Головачов Василь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГНАТ РОМАШИН“ на сторінці 1. Приємного читання.