Розділ «ГНАТ РОМАШИН»

Непрохані гості

Крейсер, очевидно, зовсім близько підійшов до Демона, оскільки я відчув гнітючий неспокій, сахнуло холодом, здавалося, що в спину прицілився невидимий ворог…

Пілоти зреагували миттєво, і “Сташевський” стрибнув угору по вертикалі на кількасот метрів.

— Здається, він піднімається, — пробурмотів Гриша Корж. — Невже наситився модулем? О, що це?

Повітряний об’єм, оточений модулями, в якому перебував невидимий Демон, раптом засвітився. Невідома сила розкидала модулі врізнобіч, ефір доніс голоси пілотів, які доповідали про “гравітаційні хвилювання”. Світло померкло, мовби стягнулося в одну точку, і в цьому місці народився “привид”, переливаючись усіма барвами веселки, — розчепірена “котяча лапа” завдовжки з кілометр!

— Демон, — спокійно сказав командир крейсера. — Ситий Демон.

Дивно, невже Зо Лі збрехав? Він казав, що у Демона немає певної форми, “лапа” — всього-на-всього відеопривид, фантом…

Раптом поряд з нами виникли світні лінзи — ті самі дивні об’єкти з концентрацією магнітного поля. Вони “луснули”, викинувши з нутрощів десятки вогняних клаптів у вигляді пласких ромбів. Крейсер відчутно хитнуло з боку в бік.

— Силовий пік у три гравітуди! — доповів бортінженер.

— Усім залишити зону! — випалив я, вже здогадуючись, що почалися події, які ми не в змозі контролювати.

Ромби дуже швидко, майже миттєво вишикувалися в горизонтальне мозаїчне поле і випустили тонкі голубуваті промені я бік Демона, “Котяча лапа” засяяла, як маленьке сонце, і це було надзвичайно красиво — в різні боки били снопи світла чистих спектральних тонів: фіолетового, голубого, зеленого, жовтого, червоного… І раптом звідкілясь із глибини одного з приміських парків Углича виметнувся стовп білого полум’я, врізався в площину ромбів і перетворився в колону чорного вируючого диму. Гуркіт, гул, виття… Крейсер кинуло вгору, віоми на секунду згасли, а коли запрацювали знову, перед очима постало поле вогню, який затопив простір під нами на добрий десяток кілометрів. У залі крейсера запищали лічильники радіації.

Ефір вибухнув безліччю голосів, крізь цей гул пробився голос батька:

— Флот-три, поставити силову завісу над містом! Флот-один, поставити силовий “стакан” навколо Демона. Флот-два, спробуйте захопити непроханих гостей!

Корж зробив жест інженерам силових установок. Ввімкнулася система аварійного відпрацювання команд: комп’ютери, лічильники бортової апаратури, думкопередавачі, координатори і тільки потім — люди.

Ромби, виявляється, вціліли у вогні, тільки втратили стрій, збившись у зграю, мовби розгубилися від несподіванки. Демон став бліднути, йти у невідомість. Останнє ошмаття вогню зі свистом розтануло в повітрі, й у зграї ромбів зусібіч виросли конуси крейсерів другого флоту УАРС. Але ввімкнути генератори силових полів ніхто не встиг, у тому числі й інженери “Сташевського”. Крейсери раптом віднесло від ромбів, як тополиний пух подихом вітру. Страхітливий ривок “Сташевського” знешкодила лише захисна автоматика, інакше від екіпажу нічого б не лишилося.

— Флот-два, покиньте зону Демона і приєднуйтеся до флоту-один, — почувся приглушений перешкодами голос батька.

— Скільки ж їх тут! — процідив крізь зуби Корж, маючи на увазі і магнітні ромби, і лінзи, і всю іншу чортівню з вогнем.

Демона знов стало видно — нас віднесло від нього кілометрів на два. Він повільно піднімався над Землею, волочив за собою хвіст з танучих райдужних нитей. На висоті п’ятнадцяти кілометрів він раптом створив чудовий срібний замок, зруйнував його, знову створив, потім виникла біла гора, що нагадувала голову слона. її замінила величезна решітка, решітку — ртутно-блискуче море, і пішло, і пішло — міражі за міражами, фантоми у вигляді незрозумілих технічних пристроїв, привиди у вигляді безголових велетнів і невідомих тварин… Мабуть, хтось на ходу намагався ввімкнути Демона, та в нього нічого не вийшло.

На висоті тридцяти кілометрів Демон випустив кілометрову чорну кляксу, і тут же крейсер відчув поштовх. Я зрозумів, що іноді привиди Демона стають матеріально відчутними.

— Пік у сім гравітуд, — прокричали бортінженери.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Непрохані гості» автора Головачов Василь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГНАТ РОМАШИН“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Василь Головачов НЕПРОХАНІ ГОСТІ

  • ПРОЛОГ

  • ВІТОЛЬД СОСНОВСЬКИЙ, стажист відділу безпеки УАРС

  • Інформація до розслідування. Заповідник Ховенвіп, січень 21 — 308

  • ГНАТ РОМАШИН, інспектор-офіціал відділу безпеки УАРС

  • Інформація до розслідування. Ель-Пасо, лютий 16 — 308

  • ЯН ЛАПАРРА, начальник відділу безпеки УАРС

  • Інформація до розслідування. Сан-Антоніо, березень 8 — 308

  • ГНАТ РОМАШИН

  • Інформація до розслідування. Х’юстон, березень 28-308

  • ВІТОЛЬД СОСНОВСЬКИЙ

  • ГНАТ РОМАШИН

  • Інформація до розслідування. Атлантичний океан, район підводної гори Роккевей, квітень 28 — 308

  • ВІТОЛЬД СОСНОВСЬКИЙ

  • Інформація до розслідування. Острів Сан-Мігель, Азорські острови, травень 12 — 308

  • ГНАТ РОМАШИН

  • Інформація до розслідування. Орхус, східне узбережжя Ютландії, травень 26 — 308

  • КІТ ДУГЛАС, інспектор-офіціал американського філіалу бригади “Аїд”

  • Інформація до розслідування. Сааремаа, червень 8 — 308

  • ГНАТ РОМАШИН

  • ЛЮЦІЯ ЧІКОБАВА, пілот-випробувач космоцентру

  • ЯН ЛАПАРРА

  • ГНАТ РОМАШИН

  • ВАХТАНГ БАСИЛАШВІЛІ, офіціал-експерт технічного відділу УАРС

  • ВІТОЛЬД СОСНОВСЬКИЙ

  • ПИЛИП РОМАШИН, директор УАРС

  • ГНАТ РОМАШИН

  • ЯН ЛАПАРРА

  • ВІТОЛЬД СОСНОВСЬКИЙ

  • ГНАТ РОМАШИН

  • АНАТОЛІЙ ПЕРВИЦЬКИЙ, заступник начальника відділу безпеки УАРС

  • ОРЕСТ ШАХОВ, голова Вищої координаційної Ради Землі

  • ГНАТ РОМАШИН

  • ГНАТ РОМАШИН (продовження)

  • ГНАТ РОМАШИН

  • ГНАТ РОМАШИН
  • Розділ без назви (37)

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи