— Гнате, через кілька хвилин хмара почне прасувати архітектурні пам’ятки, — нагадав я, прикинувши відстань від хмари до міста.
— Хмара — ще не Демон. Де Зо Лі? Затримали?
— Зник з очей, — сказав командир одного з модулів погоні. — Але він десь у лісі, далеко не зайшов.
— Шукайте. Де десант?
— Над вами, — пролунав чийсь енергійний баритон. — Бачимо вас візуально. Шість “п’ятірок” і “шістка”.
“Шістка” — це спецмодулі з енергетичним обладнанням. З їх допомогою можна викинути на орбіту Юпітера масу близько десяти тисяч тонн!
— Нарешті! — повеселів пілот нашого модуля. — Зараз ми його притиснемо, якщо тільки ваш Демон не накивав п’ятами.
— Не накивав… Мабуть, десь поруч з хмарою.
— Слухай команду… — Гнат не докінчив.
Попереду “медузи” за півтора кілометра раптом утворилася чорна пляма у формі страхітливої кігтистої лапи, викинула “кігті” в усі боки. Один з них пробив навиліт модуль, — таким було перше враження, — перекосився обрій.
Різко похолодало. В потилиці виник дивний біль і перетік у пальці рук та ніг, мовби під нігті загнали голки.
— Аварійний фініш — крикнув пілот. — Нуль енергоресурсу!
Крики в ефірі:
— ДМ-7 — падаю!..
— ДМ-3 — немає енергії!..
— ДМ-1 — сідаю!
— ДМ-2 — не працює автоматика!
— Геть усім! — пробився крізь гул голос Гната. — Старт до висоти два! Крейсери — силове загородження за викликом!
— Ромашин, іди негайно звідти й сам! — гаркнув Лапарра.
У відповідь — мовчання.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Непрохані гості» автора Головачов Василь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „АНАТОЛІЙ ПЕРВИЦЬКИЙ, заступник начальника відділу безпеки УАРС“ на сторінці 8. Приємного читання.