Розділ без назви (96)

Дозвіл на старт і посадку повітряних суден дає тільки начальник зміни КДЦА.

Гайдук вирішив викласти карти на стіл:

— Я представляю тут Фронт Визволення України, військове крило, яке підтримують Збройні Сили. Через п'ятнадцять хвилин почнеться штурм вежі підрозділом Чорної Орди. Вони вб'ють диспетчерів і поставлять тут свої прилади автоматичного наведення на посадку військово-транспортних літаків. Допоможіть нам не допустити цього.

Начальнику, літній огрядній людині, стало душно, й він розщебнув два ґудзики на комірі форменої синьої сорочки. Але не протестував, не бився в істериці, не вимагав від Гайдука повноважень, не погрожував кудись подзвонити і перевірити слова незнайомої йому людини.

Він повірив Гайдуку. Понад те — сказав, що вважає спробу Чорної Орди висадити без узгодження військовий десант в цивільному аеропорту неприпустимою, яка міжнародними правилами ІКАО кваліфікується як акт агресії.

Тоді Гайдук попросив Фатхуліна увімкнути на лептопі картинку стеження за залою митного догляду. Було видно, як зростає напруження серед нападників, які витягували зброю і шикувалися в бойові порядки для штурму вежі.

— Вогонь! — наказав Гайдук в геджет.

В залі митного догляду раптово згасло світло — і одразу під лазерними променями снайперів ВІРУ, що засіли на верхній галереї, яка оточувала зал, яскраво спалахнули постаті нападників. Фатхулін намагався зрозуміти, в якій частині залу перебуває Ізабелла-Нурі, але нічого не вийшло: почався вбивчий вогонь напівавтоматичних американських гвинтівок Browning-USMC 45-го калібру, і зображення на екрані перетворилося на суцільне місиво — «танець світлячків», як називали це снайпери. До диспетчерської зали контрольної вежі не долинали постріли знизу, але всі, хто спостерігав цю моторошну картинку на лептопі, заціпеніли. Коли кілька снайперів ВІРУ спустилися в зал і увімкнули світло, щоб добити поранених, Гайдук вимкнув лептоп.

Диспетчер «Підходу» доповів начальнику зміни, що перші п'ять важких військово-транспортних «Аеробусів»390-ХХ1000 (на борту кожного могло перебувати до 800 десантників і кілька одиниць бронетехніки) запросили дозволу на посадку в Борисполі.

Начальник увімкнув систему голосного зв'язку, і у вежі почувся голос командира десантної операції, який ламаною англійською мовою вимагав дати дозвіл на посадку.

— Хто ви і яка мета прильоту? — спитав начальник.

— Чартерний рейс 0895 з Делі, веземо гуманітарну допомогу дітям України, — відповів літак.

— Чи ви давали попередній запит на рейс? — спитав Бориспіль.

— Давали три дні тому на ім'я пана Клин... Клин... кевича, — невпевнено сказав командир операції.

— В нас проблеми зі смугою номер один, — повідомив начальник зміни. — Там іде ремонт, не можемо прийняти.

— Сядемо на смугу номер два, — впевнено сказав голос з неба.

— Передаю вас диспетчеру «Посадки». Ваш курс норд-вест-999, розвороту секторі 017.

— Дякую, шефе. До скорої зустрічі на землі. Готуйтеся приймати подарунки півдня.

Начальник і Гайдук перезирнулися. Фатхуліна не було, і Гайдук, знову ввімкнувши зображення залу митного догляду, побачив його. Фатхулін ходив серед трупів, розшукуючи когось.

«Війна почалася», — подумав Гайдук, подивившись на годинник. Була за десять хвилин друга година ночі. Стало ясно, що перша частина плану Гайдука провалилася: українські зенітно-ракетні комплекси, що обороняли підходи до аеропорту, не здійснили жодного пуску ракет по ворожих літаках, вільно пропускаючи їх в серце України. Командування військ протиповітряної оборони стало на бік зрадників.