Розділ без назви (29)

— Ти гдє жівьош — в Пєрємішлє?

— Так, prosze раnа.

— Скажі тода, на какой уліце стоіт мерія?

— Na placu Walesy, — твердо відповів Гайдук, пошкодувавши, що сховав зброю до тайника: він не знав, де розташована та чортова мерія у Перемишлі.

— On chce lapowke, — тихо сказав Марек. Бригадир і другий бойовик уже пішли перевіряти інші вантажівки, а цей gnojek все ще чіплявся до Ігоря.

Гайдук дістав з кишені десять глобо й подав бойовику:

— Prosze pana, to jest maty prezent z Przemysla.

Перемишлянський подарунок так сподобався бойовику,

що він вирішив здерти щось з Божени.

— Ти кто? Полячка? Давай документ!

Показувати цьому бандиту американський паспорт Божени було небезпечно.

— Я українка, — сказала вона. — Повертаюся з Німеччини, а паспорт мій украли.

— А, хахлушка, — задоволено розсміявся бойовик. — Тода платі калим. Єсли хочеш — возьму натурой. Пойдьом в кусти по бистрому. Їх волєн фік-фік, — показав він знання іноземних мов.

Божена мало що зрозуміла і злякано дивилася на червоноокого бойовика ЕнРосу. Гайдук різко, несподівано навіть для себе, перекрутив ремінь автомата навколо шиї бойовика і вихопив у того штик з піхов, упершись гострим кінцем ножа у живіт. Бойовик посинів і захрипів, опинившись у зашморгу.

— You, Fucken son of bitch, — прошепотів на вухо бойовику Гайдук. — Хочеш, отрєжу голову?

Бойовик заперечливо захитав головою

— Я — друг самого Фрідмана, — продовжував Гайдук. — Знаєш, кто ето?

Бойовик цього разу ствердно кивнув.

— В конвоє єдєт п'ятдесят чеченцев. Сейчас свісну їм — і ви останетесь без голов. Понял? Іді отсюда тіхо нах, нікому нічєво не говорі. Деньгі я тєбє дал?

— Да, да, спасіба.