TextBook Лука тяжко зітхнув.
— Ти скиглити припиниш, ні?
— Ні! — затято мовив музика. — Ну що хорошого, скажи, тут зі мною сталося? Фестиваль спаскудили, гидотою напоїли, гітару поперли… А це, може, єдиний був шанс вийти межи люди… І що тепер? Все — тепер. Буде з мене музики.
— Та припини! — обурився Лука. — Гарна в тебе пісенька була — про Бахуса і таке всяке. Тільки я не зрозумів, що ти там потім бубонів латиною…
Франек зиркнув на нього понад склянкою, готуючись хильнути з горя.
— Якою ще латиною, брате?
— Ну… — трохи розгубився магістратський інтерн. — Тоді, на Риторики… Коли тобі геть споганіло, ти ніби як марив, але все на мотив тої твоєї пісеньки… пам-парам-пам, пам-парам-пам… тільки латиною.
Франек таки випив, цього разу не похлинувшись, і зиркнув похмуро.
— Аби ти знав, — повідомив він, — коли хто казатиме, що «латина — не хрін собачий», я вимагатиму ілюстрованих свідчень. У житті ні слова не вимовив тою говіркою.
Лука потер скроні. Невже йому примарилось тоді? З якого б це дива? Тривожний, чесно кажучи, симптом…
— А, до речі, — мовив Франек, розглядаючи світ через каламутний вміст чарчини, — може, ти знаєш, як воно правильно зветься — коли все тобі бридке й немиле… коли ліг і сконав би, коли б лише дали спокій…
— Ну — хандра… — запропонував Лука.
— Та ні, — махнув рукою страдник. — Таке більше й гидше… Таке… Всесвітньогидке — о!
Лука розсміявся кумедному новотвору.
— Знаю! Weltschmerz!
Франек викотив очі.
— Що?
— Світова скорбота. Романтичний різновид депресії.
Музика мимохіть зацікавився.
— А ще які є?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Новендіалія» автора Соколян М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „LAUDATIO. PARS V“ на сторінці 19. Приємного читання.