Розділ «LAUDATIO. PARS V»

І затраснув за собою двері. Фелікс насупився іще більше, а Мар’ян якось безрадісно гигикнув.

— То в чому річ? — дратівливо вже мовила Мора. — Знайшли його?

— Угу, — велемовно відказав Фелікс, тоді зглянувся нарешті і пояснив. — Знайшли. Але все, що нам лишалося з ним робити, це спакувати та відправити до «голуб’ятні».

Мора насупилась, роздумуючи.

— Значить, хтось вирішив позбутися його у той же спосіб, як він сам до того — нашого Франека?

— Та схоже на те, — неохоче зізнався Фелікс.

— Ну от… — гмукнула Мора, — а я щойно доводила Луці, що за погані жарти кари не завбачено… Дожартувався маестро. А вдалося щось дізнатись на предмет невмирущого Шацького?

Горган зненацька кинув на неї недобрий погляд. Аж дивно, подумала Мора. Фелікс тяжко зітхнув.

— А як ти собі це уявляєш? Розпитати його сусідів, чи не здалося їм, що той — недавно спочилий мрець? Ми — ну, Мар’ян здебільшого — перемовившись із консьєржкою, з’ясували, що Шацький забрідав був до нього, разом з Павліною своєю та її подружкою…

— Що за подружка? — одразу ж зреагувала на нову дійову особу Мора.

— Її звати Тілія Ольжич, — зиркнувши на клаптик паперу, що правив йому за нотатник, повідомив Мар’ян. — Пані Кася казала — вульгарна дівуля, намальована мов до е-е… мов до забави.

— Тілія Ольжич? — звів брови Фелікс. — А чого ти раніше про це не сказав?

— Ольжич… Ольжич… — промимрила Мора, намагаючись згадати, де вона чула це прізвище. — А ти що, Феліксе, знаєш її?

Той втомлено відкинувся у кріслі.

— Та перетиналися якось. Вона у клубі одному працює, помагає там всякі творчі збіговиська впоряджати. А що вульгарна — то це ще чемно сказано…

— Що за клуб? — підібрався Мар'ян.

Фелікс позіхнув.

— «Прозак».

— Ой… — мимохіть прохопилося в Мори.

Чоловіки здивовано обернулися до неї.