Розділ «Частина друга: Від постаменту до ешафоту»

— Де поручик? — спитав я.

— Хто? — мужики не розуміли, про що я питаю.

Знесли у двір. Там було багато поранених, вони стогнали, а здорові ходили навколо них і не знали, що робити. Я побачив яскравий, наче в блазня, мундир Нестерова. Підійшов до нього. Поручик був закиданий тілами вбитих абреків та мужиків.

— Дістаньте його! — наказав я і відійшов у розпачі. Я не вберіг найкращого авіатора імперії. Ганьба мені. Я схопився за руку, вона страшенно боліла. Може, і переламана. Але це був дріб’язок порівняно з тим, що загинув Нестеров.

— Пане, а можна нам у підвал? — спитали мужики.

— А що там, у підвалі?

— Там можуть полонені бути. Жінки для баронового гарему. Їх абреки забирали.

— Звільніть їх, — кивнув я.

Мужики побігли, я залишився і подумав, що треба зав’язувати з приватною практикою. Ось мені спочатку розбили голову, а потім пошкодили руку, і це не рахуючи того, що я кілька разів був близький до смерті. Я не маю права так ризикувати, мені треба виростити Моніку. Все, досить, буду сидіти на хуторі та згадувати давні історії. Їх у мене багато, вистачить не на один рік.

— Пане, — переді мною стояв Грицько. Спочатку стояв, а потім упав на коліна і почав ноги цілувати.

— Ти чого? Припини! Припини, я сказав!

— Пане, ти Нюсю мою врятував! Барона вбив! Пане, дякую тобі!

— Який я тобі пан? — обурююся. — Я такий же мужик, як і ти. Піднімися!

— А він живий, — чую я дівочий голос. Повертаюся. То та Нюся, у синцях і засохлій крові, барон устиг її помордувати. — Дихає, — вона вказує на Нестерова.

Я кидаюся до нього, прислухаюся.

— Живий. Живий! — кричу я. Бачу пляму крові на його мундирі. Знімаю. Кілька разів доводилося мати справи з пораненими. Знаю, що треба зупинити кров.

— Дайте я цим займуся! — бачу якогось блідого чоловіка, зовсім не схожого на мужика.

— А ви хто?

— Я полонений барона Сидів у підвалі, здається, ми з вами встигли трохи поспілкуватися. Я лікар, знаю, що робити.

Цей чоловік, скоріше хлопець, років двадцяти п’яти, наказує занести Нестерова у будинок і покласти на стіл.