Розділ «Частина друга: Від постаменту до ешафоту»

— Але поруч небезпечно може бути.

— Доведеться комусь ризикувати.

— Це роль смертника.

— У вас є інші варіанти?

— Є, зараз руку вам зроблю і покажу.

Руку він вправив, боляче було, аж кричав я. На плече дошки з обох сторін поклав і перемотав міцно. Правою рукою тепер я і ворухнути не міг.

— А тепер ходімо, покажіть мені арсенал, — сказав лікар.

Я його провів. Він почав нишпорити по полицях, знайшов якийсь механізм Показав його мені.

— Знаєте, що це?

— Я такі бачив у бунтівників, що бомбу робили, — кажу.

— О, та ви і з бунтівниками знайомі?

— Випадково, — брешу. Як він бреше, то чому мені не можна?

— Ну що ж, ви праві, це вибуховий механізм. Його можна поставити на час, але точного часу ми не знаємо, то поставимо на поштовх. Коли змій нападе, поштовх же буде?

— Слухайте, це ж не руку вправляти, це — вибухівка, — нагадую я.

— Розумію, не хвилюйтеся, зараз усе зробимо, — він починає порпатися у механізмі. Вміло і впевнено.

— Звідти такі знання у лікаря? — дивуюся я.

— Погані книжки читав, — сміється він.

— Мені здається, що і про лікаря ви брехали.

Він сміється.

— Брехав. Насправді я приїхав сюди, щоб убити барона Хороший план, залишити бомбу в патефоні, який барон купив. Він збирається послухати платівку, Шаляпіна чи Пяльцеву, а тут вибух.