Розділ «Частина друга: Від постаменту до ешафоту»

— Ні. Якісь абреки схопили мене, побили, притягли сюди. Що їм треба? Хто вони?

— Це люди барона Балтики.

— Хто це?

— Найбільший місцевий землевласник. Йому належить уся земля в Паленій Буді та кількох навколишніх селах. Тисячі десятин.

— Навіщо його люди схопили мене?

— Бо барон не хоче, щоб у села приходили чужі.

— Чому?

— Боїться, що чужі зіпсують його селян.

— Його селян?

— Так, у цих краях кріпацтво досі не закінчилося.

— Як так? Кріпацтво ж сам государ відмінив ще он коли!

— Тут барон єдиний государ. Верст на сорок, як не більше.

— А ви хто?

— Я — вчитель. Із Сум У мене зник брат. Він поїхав сюди, щоб провадити агітацію.

— Бунтівник, чи що? — підозріло питаю я.

— Не бунтівник! Він справедливості хотів! А хоча б і бунтівник, хіба можна за це вбивати?

— А його вбили?

— Вбили. Селяни видали брата, а баронові наймити вбили.

— Оті абреки?

— Вони. Їх тут кілька десятків і вони тримають всіх у покорі і страху.