Розділ «Частина друга: Від постаменту до ешафоту»

— Кров у всіх однакова, червона. А потім чорніє, — кажу я і підходжу до свого одягу.

— Стій! — пані Анастасія скрикує в мене за спиною так різко, що я аж лякаюся.

— Що таке? — я вихоплюю револьвер і дивлюся на неї.

— Покажи мені свою спину!

— Що?

— Спину покажи! — вона кидається до мене, дивиться щось, торкається правої сідниці. — Що це в тебе?

— Родима пляма. А що таке? — не розумію я.

— Так, зараз перевіримо, — вона запускає пальці мені у волосся і щось мацає на потилиці. — А це що?

— Бородавка, — я аж трохи розгубився, а Анастасія сміється вголос Може, вона жартує, відповідає мені за вчорашніх вампірів?

— Ваню, я вже бачила таке поєднання! — схвильовано каже вона.

— Що?

— Бачила, бачила! Старий князь Ухтомський з Москви, мій перший коханець!

— Який ще князь? — кривлюся я.

— Справжнісінький! Нащадок стародавнього і багатого роду. Тоді йому було вже під сімдесят, а він так само любив молодих дівчат. Дуже молодих. Мене він купив у мого батька у віці дванадцяти років.

— Як це купив?

— За дві тисячі рублів. Батькові всунули партію тухлих оселедців, він був на межі банкрутства, нас збиралися викидати з хати, а тут прийшли від князя Ухтомського і запропонували гроші. Офіційно все було обставлено так, що батько віддавав мене на десять років навчатися плести килими.

— І твій батько погодився?

— Так, у нього було шість дочок і цілком реальна перспектива жебракування. То він узяв гроші, і я опинилася у князя. Першої ж ночі він спробував позбавити мене цноти, але не зміг, через чоловічу слабкість. І надалі в нього нечасто виходило, то мені довелося навчитися задовольняти його самотужки. Спочатку я його ненавиділа, а потім звикла. І він багато зробив для мене. Навчив грамоти, найняв для мене вчителів співів і танців. З першим вийшло не дуже, а танцюю я досі добре. Коли я подорослішала, князь утратив до мене цікавість, цілком міг би просто викинути на вулицю, але ні, він мене познайомив із впливовими людьми, домігся для мене першої ролі у вар’єте, а потім звів із Ханжонковим, давши старт кар’єрі у кіно.

— Навіщо ти розповідаєш мені про цього князя? — дратуюся я, бо не люблю розпусників.

— Бо за дивним збігом обставин у нього теж родима пляма на правій сідниці й така сама родимка, як у тебе, на потилиці, у волоссі. На тому ж самому місці. Хіба це не дивно? А ще ти схожий на князя в молодості!