Розділ «Частина друга: Від постаменту до ешафоту»

— В мої обов’язки входить слідкувати за Анастасією.

— Для кого?

— Для мого шефа, пана Ханжонкова.

— І для чого?

— Щоб контролювати Анастасію. В неї є деякі проблеми зі спиртним та наркотиками. То мені доручено слідкувати, щоб усе це не впливало на зйомки.

— А для чого ти під ліжко заліз?

— Я був у номері, почув ваш голос, вирішив сховатися, щоб не було зайвих запитань. А вона вас до спальні привела Не встиг я піти!

— Якщо десь випливе про сьогоднішню ніч, то голову тобі скручу! — аж реву я. — Зрозумів?

— Ніхто не дізнається! Нам скандал не потрібен! Ніхто не дізнається, чесне слово!

— Дивися мені. А тепер розкажи про того, хто дає гроші на кіно.

— Це таємниця і...

Я підхоплююся. Дуже злісно дивлюся на Анатоля, він аж тремтіти починає.

— Ти мені голову не дури, хлопче, я ж Іван Карпович Підіпригора!

— Я не дурю, не дурю!

— Хто гроші дає?

— Якийсь фабрикант, із Ревеля.

— І для чого?

— Заробити вирішив.

— Яким же чином?

— У нього заводи та мануфактури, розраховує на армійське замовлення. Домовився з генералами, що профінансує патріотичне кіно, щоб більше добровольців було і підвищився дух у тилу. До того ж, той фабрикант великий поціновувач талантів пані Анастасії. Хотів цією роллю пом’якшити її серце. Вбити одним пострілом двох зайців. Представники великого капіталу це люблять.