Розділ «Акваріум»

Розділ 20

1

Навігатор посміхається мені — вперше за багато місяців.

— Нарешті! Я завжди знав, що ти вийдеш на самостійну дорогу. Як ти з ним познайомився?

— Випадково. У забезпеченні працював в Інсбруку. Повертаюся. Вирішив місце для схованки про запас придивитися. Зупинився поряд з дорогою. Місце приглянув. Гарне. Вирішив повертатися. Задні колеса на ґрунті. Ґрунт мокрий. Буксують. Ззаду укіс. Сам зрушити не можу. Стою біля дороги, прошу допомогти. Все мимо мчать. Зупинився «Фіат-132». Водій один в машині. Допоміг. Трохи підштовхнув мою машину. Я машину з грязюки вивів, а його всього оббризкав — газонув занадто сильно. Хотів в знак вибачення йому пляшку віскі дати, та передумав. Вибачте, кажу, вибачте, давайте в ресторан зайдемо. Почиститеся. А вечеря за мною. Запрошую.

— Погодився?

— Так.

— Він запитав, хто ти такий?

— Ні, він тільки запитав, де я живу. Відповів, що в Відні. Я ж і справді у Відні зараз живу.

— Номер у тебе дипломатичний був?

— Ні. У забезпеченні працював. На чужій машині.

Навігатор візитну картку в руках крутить. Намилуватися не може. Інженер. «Ото Вєлара».

Чи кожен день генерал ГРУ таку візитну картку в руках тримає? «Ото Вєлара»! Золоте дно. Можливо, хтось і недооцінює Італію, та тільки не ГРУ. ГРУ знає, що у італійців голови геніальних винахідників. Мало хто знає про те, що Італія перед Другою світовою війною мала небувалий технологічний рівень. Воювала Італія без особливого блиску, саме це і затьмарює італійські досягнення в області військової техніки. Проте ці досягнення, особливо в області авіації, підводних човнів, швидкісних катерів, були просто дивовижними. Італія — невизнаний лідер в розробці військово-морської техніки. Може, хтось цьому й не вірить, а ГРУ вірить. «Ото Вєлара»! Інженер!

— А чи не підставлений він? — Навігатору в таку можливість вірити зовсім не хочеться, та це питання він зобов’язаний поставити.

— Ні! — З жаром запевняю я. — Перевірявся. І радіоконтроль нічого підозрілого не виявив.

— Не гарячкуй. У такій справі не можна гарячкувати. Коли він не підставлений, то тобі дуже пощастило.

Це я і сам розумію.

— Ось що, — каже Навігатор, — ми нічого не втрачаємо. Терміново склади лист перевірки. До завтра встигнеш?

— Вночі в забезпеченні працюю.

Він скривився. Потім піднімає трубку телефону і каже, що не набираючи ніяких номерів: