Розділ «Акваріум»

Далі, далі вздовж столів, за ріг, ще за ріг. Тут в темній ніші трохи почекати. Хто з’явиться слідом? Тут, в чорній ніші, на величезному дубовому кріслі не інакше як Герінг сидів. А тепер сиджу я з величезним пивним кухлем. Це моя робота. Хто пройде мимо? Чи не шукають мене чиїсь очі, що втратили сіру спину в цьому вирі, в цьому мороці, в пивних випарах? Начебто нікого. Тоді знову на вулицю. У вузькі провулки. У блакитну заметіль.

7

Товариш Шелепін — у Відні. Проїздом. Він їде до Женеви на засідання сесії Міжнародної організації праці. Товариш Шелепін — член Політбюро. Товариш Шелепін — зірка першої величини. Проте не висхідна зірка, а зірка, що заходить. Були часи, коли товариш Шелепін був (таємно) заступником голови КДБ і одночасно (явно) віце-президентом Міжнародної федерації демократичної молоді. Товариш Шелепін організовував маніфестації за мир і дружбу між народами. На його совісті грандіозні маніфестації на захист миру. Мільйони дурнів йшли за товаришем Шелепіним. Кричали, вимагали миру, роззброєння і справедливості. За це його піднесли в ранг голови КДБ. Правив він круто і твердо. Звали його Залізним Шуриком. Правив Шурик половиною світу, в тому числі і демократичною молоддю, яка вимагає миру.

Тільки він зірвався.

Тепер товариш Шелепін править радянськими профспілками. Профспілки у нас — також філія КДБ. І тому немає в посольстві особливої поваги до високого гостя. Їдеш в свою Женеву, ну і коти собі. Не затримуйся. Всім ясно, що товариш Шелепін вниз ковзає. Був головою КДБ, а нині лише профспілками заправляє. Коли ковзання вниз почалося, то його вже не зупиниш.

Все посольство знає, що Залізний Шурик напивається до повної нестями. Лідер радянського пролетаріату страшно матюкається. Він б’є прибиральниць. Він викинув з вікна важку кришталеву попільничку і зіпсував дах лімузину кубинського посла. Він сам знає, що йому настав кінець. Колишній глава КДБ прощається з владою. Шаленіє.

Я зіткнувся з ним в коридорі. У нього заплиле зморшкувате обличчя, зовсім несхоже на те, що посміхається нам з портретів. Та й пізнав я його лише тому, що п’яний (ніхто так посольством не зважується ходити), та ще при охороні. Кого ще п’ять охоронців супроводжувати будуть? У охоронців обличчя кам’яні, як і належить. В охоронці набирають тих, хто сміятися не навчився. Йдуть вони пихаті. Селянські хлопці, піднесені до вершин влади. Вони, звичайно, не розуміють, що коли падіння почалося, то його не зупинити.

І тільки на губах старшого в команді охоронців грає ледь гидлива посмішка. Ледь помітно його губи кривляться. Мене ця усмішечка не обдурить; він не охороняє товариша Шелепіна від ворогів народу, він стежить за тим, аби товариш Шелепін, вождь найбільш свідомого революційного класу, не чкурнув. Коли товариш Шелепін побіжить, начальник охорони скористається пістолетом. Та в потилицю! Межи вухами! Щоб не втік товариш Шелепін далеко.

І товариш Шелепін, зірка першої величини, що заходить, знає, що начальник охорони не охоронець, а конвоїр. Знає Шурик, що дана начальнику охорони відповідна інструкція. І я це знаю.

Ах, коли б мені дали таку інструкцію!

8

— Деза!

Навігатор суворий. Я мовчу. Що на таку заяву скажеш? В його руці шифровка. Від 706-го пішла деза. Коли аналізувати отримані від 706-го документи, то розкрити обман складно або взагалі неможливо. Однак будь-який документ, будь-який апарат, будь-який зразок озброєння ГРУ купує в декількох примірниках в різних частинах світу. Інформація про зниження шумів в редукторах атомних підводних човнів типу «Джордж Вашингтон» була отримана ГРУ через дипломатичного резидента в Уругваї, а повна технічна інформація про ці човни була отримана нелегалами ГРУ через Бельгію. Однакові шматочки інформації порівнюються. Це робиться завжди, з усяким документом, з усяким шматочком інформації. Спробуй додати від себе, спробуй приховати — служба інформації це розкриє.

Саме це сталося зараз з моїм виставковим «другом» № 173-В-41-706.

Все було добре. Однак в останньому отриманому від нього документові не вистачає трьох сторінок. Сторінки важливі і вилучені так, що їхню відсутність неможливо виявити. Тільки порівняння з таким самим документом, отриманим, можливо, через Алжир або Ірландію, дозволяє стверджувати, що нас намагаються обдурити. Підробка виконана майстерно. Виконана експертами. Значить, Сімсот шостий під повним контролем. Сам він прийшов в поліцію з повинною або попався — значення не має. Головне — він під контролем.

— Накажете прибрати Сімсот шостого?

Навігатор з крісла схопився:

— Схаменися, майоре! З глузду з’їхав? Бульварної літератури начитався? Коли зрадиш ти — ми тебе вб’ємо, це буде уроком для всіх інших. А коли вбити добропорядного буржуя, власника фірми, для кого це стане уроком? Хто знає, що він з нами був пов’язаний? Я б його вбив, коли б він був небезпечним для нас. Тільки він про нас анічогісінько не знає. Він навіть не знає, працював він на КДБ або на ГРУ. Ми йому такої інформації не давали. Єдиний секрет, яким він володіє: Віктор Суворов — шпигун. А це весь світ знає... Велика спокуса вбити. Багато розвідок так і чинять. Втягуються в таємну війну і забувають про своє головне завдання — добувати секрети. Нам же потрібні секрети, як здоровому мужику потрібні статеві зносини. Запам’ятай, майоре, що тільки слабкий, дурний, невпевнений у собі чоловік вбиває і гвалтує жінку. Саме такими слабкими і дурними нас зображають бульварні газетки і дешеві романчики. Розумна, сильна, впевнена в собі розвідка не ганяється за агентурою, як за жінкою. Розумному чоловікові жінки проходу не дають, на шиї виснуть. Чоловік, у якого сотні жінок, не мстить одній, навіть коли та зрадила йому, з тієї простої причини, що йому ніколи цим займатися. У нього безліч інших дівчаток. До речі, у тебе є доробок, що-небудь в запасі?

— Ви маєте на увазі нових «друзів»?

— Тільки це я і маю на увазі! — Раптом розізлився він.