Розділ «Акваріум»

Ось тільки в мене автомата немає. Я не в частинах спеціального призначення, а в агентурному забезпеченні. Шкода. А вже ж і справді вбив би і не згадав, що, рятуючи слабкого голуба від вірної смерті, рятую такого ж убивцю. Натура у них у всіх одна, голубина: отямиться, віддихаєтеся, знайде когось слабшого, та й буде його дзьобом в потилицю тюкати. Знає ж, гад, в яке місце бити. Професійний, ніби кат НКВС.

Огидний птах — голуб. Проте знаходяться ж люди, які цього холоднокровного вбивцю символом миру вважають. От би крокодила таким символом вважали або анаконду. Мирне звірятко анаконда. Вбиває, тільки щоб прогодуватися. А як поїсть, так і спить. У мучительстві насолоди не знаходить. І своїх дитинчат пожирає, тільки коли сильно їсти хочеться.

Слабкий голуб на карнизі розкинув крила. Голова зовсім повисла. Сильний голуб весь зібрався в жмут. Добиває. Удар. Ще удар. Потужні удари. Кінчик дзьоба в крові. Ну, ти свою справу скінчай, а мені час. До туалету. На цілком таємну операцію з агентурного забезпечення.

5

Часу я не втрачаю. Коли я забезпечую когось в Німеччині, думаю про те, як самому проникнути в німецькі секрети. Коли в Італії на когось працюю, думаю про виходи до італійських секретів.

В Італії можна завербувати і американця, і китайця, і австрійця. Мені потрібні ті, хто володіє державними секретами. Зараз я повернувся з Базеля і доповідаю Навігатору результати операції. Зазвичай рапорт слухає Молодший лідер, проте сьогодні слухає Навігатор особисто. Мабуть, забезпечення було важливим.

Скориставшись нагодою, доповідаю мої пропозиції про те, як добути секретні документи про систему «Флорида». «Флорида» — система ППО Швейцарії. Швейцарська «Флорида» — цеглинка. Та тільки точно з таких цеглинок складена система ППО США. Коли познайомитися зі швейцарським сержантом, то багато що стане зрозумілим з американською системою...

Навігатор дивиться на мене важким поглядом. Свинець в очах, і нічого більше. Погляд його — погляд бика, який спокійно розглядає молоденького тореадора перед тим, як підняти його на могутні роги. Думки від цього бичачого погляду плутаються. У мене є імена і адреси персоналу на командному пункті системи ППО Швейцарії. Я знаю, як можна познайомитися з сержантом. А він тисне мене поглядом. Я збиваюся і забуваю весь чіткий порядок моїх умовиводів.

— Постараюся це зробити...

Він мовчить.

— Доповім всі деталі...

Він мовчить.

Він втягує ніздрями кубометр повітря і тут же з шумом, як кит, випускає його:

— В забезпечення!

6

Агентурне забезпечення — це як солодкий сироп для мухи. Начебто і не ризиковано, і солоденько, та не виберешся з нього. Крильця важчають. Так в цьому сиропі і здохнеш. Тільки той справжнім розвідником стає, хто з нього вирватися зуміє. Генка-консул, наприклад. Приїхав до Відня разом зі мною. На вивчення міста нам по три місяці дали. Щоб місто ми краще за віденську поліцію знали. Через три місяці нам обом іспит: десять секунд на роздуми, що знаходиться на Люгерплац? Назви всіх магазинів, готелів, ресторанів, номери автобусів, які там зупиняються, — все називай. Швидше! А може, там жодного готелю немає? Швидше, швидше! Знати місто краще місцевої поліції! Назви всі вулиці, що перетинають Таборштрассе! Швидше! Скільки зупинок? Скільки поштових скриньок? Коли їхати по Таборштрассе з півночі на південь від перетину з Ам Табор, що ліворуч? Що? Що? Як? Як? Як?

Іспити ми з другого разу обидва здали. Не здаси з трьох раз — повернуть до Союзу. Після іспитів мене в забезпечення кинули. А його ні. Він, поки місто вивчав, встиг познайомитися з якимось пройдисвітом, що паспортами торгує. Паспорти напівфальшиві — або чисті бланки, або просто вкрадені у туристів. 17-й напрямок ГРУ паспорти та інші особисті документи — дипломи, водійські посвідчення, солдатські книжки — скуповує в будь-яких кількостях. Не для використання. Для вивчення в якості зразків при виробництві нових документів. Всі ці папери особливо, звичайно, не цінуються, і їх добування — зовсім не вищий клас агентурної роботи. Та тільки мене в забезпечення, а Генку — ні: добувай свої бісові паспорти.

Поки Генка з паспортами працював, часу у нього досить було. І він часу не втрачав. Ще з кимось познайомився. Тут вже мене поставили Генчині операції забезпечувати, хвіст йому прикривати. Я після його зустрічей якісь теки отримував так в посольство возив. Заарештують біля входу в посольство — то вже краще мене, а не Геннадія Михайловича. А він чистеньким ходить. Потім у нього і більш серйозні завдання з’явилися. Він на операцію йде, а його п’ять-сім борзяг прикриває. Наступного року йому достроково підполковника присвоїли. Майором він тільки два роки ходив.

Восьма година вечора. Поспішаю додому. Чотири години спати, вночі — в забезпечення.

Я не заздрісний, не ревнивий. Нехай, Генко, тобі щастить. Чистого тобі неба! Я, Генко, також із забезпечення вирвуся.