Розділ «Акваріум»

Просто все, однак ніяка радіорозвідка не зможе виявити висування навіть чотирьох танкових армій одночасно. А проти інших видів розвідки є настільки ж прості, проте невідворотні прийоми. І тому ми завжди раптово з’являємося. Погано чи добре, одначе раптово. Навіть в Чехословаччині, навіть сімома арміями одночасно.

Перевіряючий полковник видерся на свій бронетранспортер. Почет — за ним, Бронетранспортер заревів, круто розвернувся і пішов до військового містечка своєю дорогою.

Почет полковника його явно ненавидить. В іншому випадку йому підказали б, що він мусить йти прямо за моїм танком. Я ж тепер ніхто. Самозванець. Довіряти мені роту — це все одно коли б начальник поліції довірив проведення арешту колишньому поліцейському, якого вигнали з роботи. Коли вже тобі і прийшла в голову така ідея, так хоча б поруч будь, щоб вчасно втрутитися. Коли вже віддав роту комусь, коли не вмієш нею керувати, так хоча б поруч будь, щоб на гальма вчасно натиснути. Проте не підказав ніхто полковнику, що він життя своє в руки старшого лейтенанта віддав. А старший лейтенант, відсторонений від влади, може будь-яку гидоту утнути, він в роті сторонній. Відповідати ж тобі, полковнику, доведеться.

Однак, може статися, знав почет, що старший лейтенант роту приведе без всяких пригод. Знали, що не стане старший лейтенант ламати полковницьку долю.

А міг би...

6

Так часто буває — хльоснуть дивізію батогом бойової тривоги, вирветься вона на простір, а її назад повертають. Глибокий сенс в цьому. Так звичка виробляється. На справжнє діло підуть дивізії як на звичайні навчання — без емоцій. А заодно і у супротивника пильність притупляється. Вириваються радянські дивізії зі своїх військових містечок часто і несподівано. Противник на це реагувати перестає.

Дороги танковими колонами забиті. Ясно, що відбій дали всій дивізії одночасно. Хто знає, скільки дивізій сьогодні по бойовій тривозі було піднято, скільки їх зараз в свої військові містечка повертається! Може, одна наша дивізія, може, три дивізії, а може бути і п’ять. Хто знає, може, і сто дивізій були одночасно підняті.

Біля воріт військового містечка оркестр гримить. Командир полку нашого, батя, на танку стоїть — свої колони зустрічає. Око в нього досвідчене, прискіпливе. Йому погляду одного досить, щоб оцінити роту, батарею, батальйон і їхніх командирів. Щуляться командири під свинцевим поглядом баті. Здоровенний він мужик, портупея на ньому на останні дірочки застебнута, ледве сходиться. А халяви його велетенських чобіт ззаду розрізані трошки, по-іншому не натягнеш їх на могутні ікри. Кулачисько у нього розміром з чайник. І цим кулачиськом він махає комусь — напевно, командиру третього мотострілецького батальйону, бронетранспортери якого зараз втягуються в ненажерливу горловину воріт. Ось мінометна батарея цього батальйону пройшла через ворота, і тепер моя черга. І хоча я знаю, що всі мої танки йдуть за мною, і хоча все одно мені тепер, йдуть вони за мною чи ні, бо я їм більше не командир, я в самий останній момент оглядаюся: так, всі йдуть, не відстав жоден. Командири всіх танків ловлять мій погляд. А я знову різко вперед повертаюся, праву долоню до чорного шолома кидаю, і командири всіх інших дев’яти танків чітко повторюють це древнє воїнське вітання.

Командир полку все ще кричить щось образливе і загрозливе навздогін колоні третього батальйону і, нарешті, повертає лютий погляд свій на мою роту. Горила лісова, отаман розбійний, хто твій погляд витримати може? Зустрівши погляд його, я раптом несподівано для себе самого приймаю рішення цей багатотонний погляд витримати. А він кулачисько свій розтиснув, долоню широченну, ніби лопата, — до козирка. Не кожному батя на привітання привітанням відповідає. І не чекав я цього. Лупнув очима, закліпав часто. Танк мій вже пройшов повз нього, а я голову назад — на командира дивлюся. А він раптом посміхнувся мені. Пика у нього чорна, ніби негатив, і тому посмішку його білозубу всій моїй роті видно і, напевно, гаубичної батареї, яка слідом за мною йде, яку він зараз кулачиськом своїм вітати буде.

Ех, командире! Не знаєш ти, що я не ротний вже. Зняли мене, командире, з роти. Зняли з ганьбою. Нібито публічно відшмагали. Це, командире, нічого. Думаєш, скиглити буду? Та нізащо в житті. Я посміхатися буду. Завжди. Всім на наперекір. Радісно і гордо. Ось як тобі зараз, командире, посміхаюся. Роту я скоро нову отримаю. Нестача офіцерів, сам знаєш. Шкода тільки з моїми азіатами розлучатися. Надто вже хороші хлопці підібралися. Та, нічого, переживемо. З мене і того досить, що полк вчасно по тривозі вихід почав, що ти, командире, з полку не злетів. Стій тут і махай своїм кулачиськом. Для того ти тут і поставлений. І не треба нам ніякого іншого командира в полку. Ми, командире, характер твій крутий прощаємо. І, коли доведеться, підемо за тобою туди, куди ти нас поведеш. І я, командире, піду за тобою, хай не ротним, так взводним.

А можу і простим навідником.

7

Після повернення бойової машини в парк що мусить бути зроблено в першу чергу? Правильно. Машина має бути заправлена. Справна чи поламана, однак заправлена. Хто знає, коли нова тривога вдарить? Кожна бойова машина мусить бути готова повторити все спочатку і в будь-яку хвилину. І тому знову гуде парк. Сотні машин одночасно заправляються. Кожному танку — мінімум по тонні палива. І бронетранспортери ненажерливі. І артилерійські тягачі. І все транспортні машини заправки вимагають.

Заправивши машину паливом і маслом, поповнюй боєкомплект. Снаряди танкові по тридцять кілограмів кожен. Сотні їх підвезли. Кожна пара снарядів — в окремому ящику. Кожен ящик потрібно з транспортної машини акуратно спустити. Акуратно — тому що може бабахнути. Снаряди з ящиків витягнемо, оглянемо, щоб без пошкоджень були, упаковку з кожного знімемо, заводське мастило зітремо, і — в танк його.

Патрони — також в ящиках. У кожному — дві запаяних цинкових коробки по 440 штук. Патрони потрібно в стрічки спорядити. У стрічці кулеметній 250 патронів. Потім стрічки потрібно в магазини заправити. У кожному танку 13 магазинів. Тепер все стріляні гільзи потрібно зібрати, укласти в ящики, здати на склад. Стволи пізніше чистити будемо. По черзі, всім взводом кожен танковий ствол, по багато годин щодня, повторюючи багато днів поспіль. Та зараз поки стволи маслом заллємо. А ось тепер танки потрібно помити. Це груба мийка. Основне миття і чищення буде потім.

Тепер бійців потрібно нагодувати. Обіду не було сьогодні, тому обід суміщений з вечерею. Після вечері всіх на технічне обслуговування. До ранку все перевірити потрібно: двигуни, трансмісії, підвіску, ходову частину. У четвертому танку торсіон поламаний з лівого борту. У восьмому обертаючий редуктор барахлить. А в першій танковій роті два двигуна відразу міняти будуть.

Спати сьогодні ні роті моїй, ні батальйону, ні полку, ні всієї дивізії багато не вигорить. Хто де сну шматочок урве, тим і будьте задоволені. Бо з ранку — загальна чистка стволів. Щоб все готово було! Знищу!

І раптом відчуваю порожнечу під серцем. І раптом згадав я, що не доведеться мені ранком в моїй роті перевіряти якість обслуговування. Може статися, і не пустять мене завтра взагалі в танковий парк. Знаю, що всі документи на мене вже готові і що офіційно знімуть мене не завтра вранці, а вже сьогодні ввечері. І знаю, що належить офіцеру на зняття йти в блиску, не гірше, ніж за орденом. І рота моя це знає. І тому поки я з заправниками лаявся, поки відомості витрати боєприпасів звіряв, поки під третій танк лазив, уже хтось і чоботи мені до дзеркального блиску відполірував, і штани випрасував, і комірець свіженький пришив. Скинув я брудний комбінезон, і швидко в душ. Голився довго і старанно. А тут і посильний зі штабу полку.

8