Розділ «Акваріум»

Зітхнув я глибоко, маленьку зелену книжечку із золотою зіркою перед майором поклав. Майор спокійно взяв посвідчення про особу офіцера, уважно оглянув його, чомусь довго розглядав сторінку, де зареєстрована моя особиста зброя, і сторінку, де позначена моя група крові. Жоден м’яз не здригнувся на його плюсклому обличчі. Робить він свою роботу точно, ніби машина, і безпристрасно, як той кат. Майор передав посвідчення єфрейторові. У єфрейтора на столі вже все готово. Вмочив єфрейтор довге золоте перо в чорну туш і щось акуратно написав в посвідченні. Я шию не тягну, щоб єфрейторові через плече глянути. Потерпимо. Через хвилину оголосить майор чиєсь рішення. Промокнув єфрейтор чорну туш, посвідчення майору повертає. Глянув майор на мене допитливо, дістав з маленької потайної кишеньки вигадливий ключ на ланцюжку, відкрив величезні двері сейфа, дістав велику печатку, довго примірявся і раптом чітко і різко вдарив по щойно заповненій сторінці посвідчення.

— Слухай наказ!

Витягнувся я.

— Наказ по особовому складу Прикарпатського військового округу номер нуль два п’ятдесят сім. Таємно. Пункт сімнадцять. Старшому лейтенанту Суворову В.Б., офіцеру Другого управління штабу округу, присвоїти достроково військове звання капітан відповідно до подання начальника Другого управління полковника Кравцова і начальника штабу округу генерал-лейтенанта Володіна. Підпис: генерал-лейтенант танкових військ Обатуров.

— Служу Радянському Союзу!

— Вітаю вас, капітане.

— Спасибі, товаришу майор. Прийміть запрошення на винос тіла.

— Дякую, Вітю, за запрошення. Тільки не можу я його прийняти. Коли б я кожне запрошення приймав, то спився б давно. Не ображайся. Ось лише сьогодні сто шістнадцять осіб у списку. Вісімнадцять з них достроково.

Майор простягнув мені посвідчення і руку.

— Ще раз спасибі, товаришу майор.

Лечу ніби на крилах сходами і коридорами.

— Ти чого щасливий такий?

— Тебе навіщо до Борсука в нору викликали?

Не відповідаю нікому. Не можна відповідати зараз. Погана прикмета. Першим про присвоєння командир мій мусить дізнатися, і ніхто інший.

— Вітю, чого цвітеш? Звання, чи що, тобі достроково присвоїли?

— Ні-ні. Мені до капітана ще півтора року хребет гнути.

Ах, скоріше в відділ. Вже ці чортові двері броньовані, ці допуски і пропуски.

— Товаришу полковник, дозвольте увійти.

— Зайди, — Кравцов від карти не відривається.

— Товаришу полковник, старший лейтенант Суворов. Представляюся з нагоди дострокового присвоєння військового звання капітан.