Розділ «Акваріум»

Коли ми говоримо про ворогів, то вживаємо нормальні, всім зрозумілі слова: ракета, ядерна боєголовка, хімічна зброя, диверсант, шпигун. Ті ж самі радянські засоби іменуються: виріб, спеціальна енергетична установка, спеціальна зброя, СпН, особливе джерело. Багато термінів мають кілька різних значень. «Чистка» в одному випадку — просте виключення з комуністичної партії, в іншому — масове винищення людей.

Одне нормальне слово може мати в нашому жаргоні безліч синонімів. Радянських військових диверсантів можна назвати загальним терміном СпН, а крім того — «туристами», «допитливими», «рейдовикам». Що ж в нашому жаргоні називається «ляльками»? Використовують «ляльок» і для тренування радянських бійців, або ж це привілей іноземних курсантів? Існували «ляльки» й раніше, або ж це нововведення, на кшталт повітряно-штурмових бригад?

Я закриваю теку з твердим наміром дізнатися значення цього дивного терміна. Для цього є тільки один спосіб: зробити вигляд, що я розумію, про що йде мова, і тоді у випадковій розмові хтось дійсно посвячений може сказати трохи більше, ніж дозволено. А однією крупиці іноді буває досить, щоб здогадатися.

4

296-й окремий розвідувальний батальйон спеціального призначення захований зі знанням справи, зі смаком. Є в 13-й армії полк зв’язку. Полк забезпечує штаб і командні пункти. Через полк проходять секрети державної ваги, і тому він особливо охороняється. А на території полку відгороджена особлива територія, на якій і живе наш батальйон. Всі диверсанти носять військову форму військ зв’язку. Всі машини в батальйоні — закриті фургони, точно як у зв’язківців. Так що з боку видно тільки полк зв’язку, і нічого більше. Мало того, і всередині полку більшість солдатів і офіцерів вважають, що є три звичайних батальйону зв’язку, а один незвичайний, особливо секретний, напевно, урядовий зв’язок.

Проте і всередині батальйону спеціального призначення чимало таємниць. Багато диверсантів вважають, що в їхньому батальйоні три парашутні роти, укомплектовані звичайними, але дуже сильними і витривалими солдатами. Тільки зараз я дізнався, що це не все. Крім трьох рот існує ще особливий взвод, укомплектований професіоналами. Цей взвод знаходиться в іншому місці, далеко від батальйону. Він призначений для виконання особливо складних завдань. Дізнався я про його існування тільки тому, що мені як офіцеру інформації належить навчати цих людей мого ремесла: правильному і швидкому виявленню важливих об’єктів на території супротивника. Я їду в особливий взвод вперше і трохи хвилююся.

Везе мене туди особисто полковник Кравцов. Він представить мене.

— Як ти гадаєш, яке маскування ми придумали для цього взводу.

— Це вище від всіх моїх здібностей, товаришу полковник. У мене немає ніяких фактів для аналізу.

— І все ж спробуй. Це тобі іспит на кмітливість. Уяви їх, на те у тебе і уява, і спробуй їх заховати, уявивши себе начальником розвідки Тринадцятої армії.

— Вони мусять добре знати місцевість, на якій їм належить діяти, тому їм потрібно часто виїжджати за кордон. Вони повинні бути добре треновані... Я б їх, товаришу полковник, об’єднав у спортивну команду. І маскування, і можливість за кордон їздити...

— Правильно, — сміється він, — все просто. Вони — спортивна команда товариства ЦСКА: парашутисти, бігуни, стрільці, боксери, борці. Кожна армія і флотилія має таку команду. Кожен військовий округ, флот, група військ мають ще більш потужні і ще краще підготовлені спортивні команди. На спорт ми грошей не шкодуємо. А де б ти цим своїм спортсменам навчальний центр сховав?

— У Дубровиці.

Він розвідник. Він володіє собою. Тільки зуби злегка заскрипіли так жовна на щоках заграли.

— Чому ж в Дубровиці?

— У складі нашої улюбленої Тринадцятої армії тільки один дисциплінарний батальйон для непокірних солдатиків, і він в Дубровиці. Військова в’язниця. З нашої дивізії туди часто недбайливих загрібали. Паркани там високі, собаки злі, колючого дроту багато рядів. Відгородив собі сектор, та й розміщуй будь-який особливо секретний об’єкт. Людей потрібних туди в арештантських машинах возити можна, ніхто не дізнається...

— Хіба мало в нашій Тринадцятій армії добре охоронюваних об’єктів. АПРТБ[5], наприклад ...

— У АПРТБ, товаришу полковник, «ляльку» ніде утримувати.

Він тільки зміряв мене довгим важким поглядом, проте нічого не сказав.

5