Розділ «Акваріум»

Кожен в Радянській Армії укладає свій парашут особисто. Це й генералів стосується: не знаю, чи стрибав Маргелов[4], ставши генералом армії, та будучи генерал-полковником, — стрибав. Це я знаю точно. І, звичайно, сам для себе парашут укладав. Крім Маргелова в повітрянодесантних військах багато генералів, і всі стрибають. Крім них десятки генералів у військовій розвідці, і ті з них, хто стрибати продовжує, самі собі парашути укладають. Це мудро. Коли ти гробанувся, то і вся відповідальність на тобі на мертвому. А живі за тебе відповідальності не несуть.

Всі парашути зберігаються на складі. Вони укладені, опечатані, завжди готові до використання. На кожному парашуті розписка на шовку: «Рядовий Іваненко. Цей парашут я укладав сам».

Однак коли нас піднімає не нічна тривога, коли нас використовують за планом, з повним циклом підготовки, то всі парашути розпускають і укладають знову. І знову кожен на ньому розпишеться: «Цей парашут я укладав сам».

Укладання проводиться в тих же умовах, в яких доведеться стрибати. А стрибати доведеться на морозі, тому й укладання також на морозі. Шоста година.

Укладає парашути весь батальйон. На широкому майдані, відгородженому високим парканом від цікавих поглядів сторонніх солдатів.

Приготували парашутні столи. Парашутний стіл — це ніякий не стіл. Це просто шматок довгого брезенту, який розстилають на бетоні і кріплять спеціальними кілочками. Укладання йде в дві черги. Спочатку удвох укладаємо твій парашут: ти — старший, я — допомагаю. Потім покладемо мій парашут — ролями поміняємося. Потім укладемо твій запасний, знову ти старший, а потім мій запасний, тоді старшим буду я. Деяких з нас будуть кидати не з двома, а з одним парашутом. Проте кому випаде цей жереб, поки не ясно. І тому кожен готує обидва своїх парашути.

— Почали.

Операція перша. Розтягнули купол і стропи по парашутному столу. У кожній роті є офіцер-заступник командира роти з парашутно-десантної служби — заступник з ПДС. Він подає всій роті команду. І він перевіряє правильність її виконання. Переконавшись, що все її виконали правильно, він подає другу команду: «Вершину купола закріпити!» І знову пішов по рядах, перевіряючи правильність виконання. У кожного за плечима великий досвід укладання. Тільки ж ми люди. І ми помиляємося, коли у кого-небудь буде виявлена помилка, то його парашут негайно розпустять, і він почне укладання з самого початку. Перша операція. Правильно. Друга операція... Рота терпляче чекає, поки той, хто помилився, виконає все з самого початку і наздожене роту. Операція сімнадцять. А мороз тріскучий...

Разом з батальйоном укладання парашутів проводять офіцери развідвідділу 13-ї армії. Ми — перевіряючі. Значить, і нам йти разом з диверсантами тижнями через сніги...

3

Сутеніє взимку рано. Ми повністю завершуємо укладку вже при світлі прожекторів в морозній імлі. Ми підемо в теплі казарми, а наші парашути під потужним конвоєм залишаться на морозі. Коли їх занести в приміщення, то на холодній матерії осядуть невидимі оку крапельки вологи. А завтра їх знову винесуть на мороз, крапельки перетворяться в дрібні крижинки, міцно прихопивши шари перкалю і шовку.

Це — смерть. Річ проста. Річ, зрозуміла навіть наймолодшим солдатам. Тільки ж трапляється й таке, і гинуть диверсанти всі разом. Всім взводом, всієї ротою. Помилок, можливих при укладанні і зберіганні, — сотні. Розплата завжди одна — життя.

Закляклою рукою я розписуюся на шовкових смужках двох моїх парашутів: «Старший лейтенант Суворов. Цей парашут я укладав сам».

І ще на одному: «...укладав сам».

Я розіб’юся, а винного знайдуть. Це буду, звичайно, я.

4

Ми гріємося в приємному теплі казарм. Потім пізня вечеря. А вже потім останні приготування. Всі вже пострижені наголо. Всіх в баню, в парну. Погрійте, хлопці, кісточки, не скоро вам ще доведеться з гарячою водою зустрітися. Далеко за північ — всім спати. Кожен має виспатися на багато тижнів наперед, кожному по десять годин сну. Всі вікна в казармах щільно завішені, щоб вранці ніхто не прокинувся рано. Сон у кожного глибоким має бути. Для цього невелика таємниця є. Потрібно лягти на спину, витягнутися і розслабити все тіло. А потім потрібно закрити очі і під закритими повіками закотити зіниці догори. Це нормальний стан очей під час сну. І прийнявши це положення, людина засинає швидко, легко і глибоко. Піднімуть нас дуже пізно. Це не буде звичайна різка команда: «Рота, підйом! Шикування через тридцять секунд!» Ні, кілька солдатів і сержантів, які не стрибають цього разу, які несуть охорону рот, їхнього озброєння і парашутів, будуть тихо підходити до кожного і обережно будити: «Вставай, Колю, час», «Вставайте, товаришу старший лейтенант, час».

Час. Час. Час. Вставайте, хлопці. Наш час.

Розділ 5

1