Розділ «Акваріум»

— Ви думаєте, можна вербувати?

Третій раз в житті я удостоївся погляду, яким втомлений вчитель обдаровує на рідкість нетямущого учня. Вчитель тре свої червоні від недосипу очі:

— Слухай, Суворов, ти чогось не розумієш. У такій справі ти просто не маєш права питати дозволу. Коли ти запитаєш, я тобі відповім відмовою. Коли-небудь ти станеш Молодшим лідером і навіть Навігатором, однак запам’ятай: і тоді ти не маєш права когось питати. Ти пошлеш запит в Акваріум, а відповідь з технічних причин обов’язково запізниться. Я можу знати дуже багато про твою людину, та я не можу його відчувати. Ти розмовляєш з ним, і тільки твоя власна інтуїція може тут допомогти. У цій ситуації ні я, ні Навігатор, ні Акваріум брати на себе відповідальність не бажаємо. Коли ти людину не завербуєш, це твоя помилка, яку тобі не скоро пробачать. Коли ти помилишся і тебе заарештують на вербовці, тобі й цього не пробачать. Все залежить тільки від тебе. Хочеш вербувати — це буде твій орден, це тебе будуть хвалити, це твій успіх і твоя кар’єра. Ми всі тебе тоді підтримаємо. Запам’ятай, що Акваріум завжди має рацію. Запам’ятай, що Акваріум завжди на стороні тих, у кого успіх. Коли ти будеш порушувати правила і провалишся — потрапиш під трибунал ГРУ. Коли будеш діяти точно за правилами, а все-таки провалишся — знову ти ж і будеш винен: догматично використовував правила. А коли ти досягнеш успіху, то тебе підтримають всі і пробачать тобі все, включаючи порушення самих основоположних правил. І запишуть до особової справи: «Творчо і гнучко використовував інструкції та настанови, відкидаючи застарілі і віджилі правила». Упевнений в успіхові — йди і вербуй. Не впевнений — відмовся зараз. Я іншого пошлю, про таку можливість будь-який розвідник мріє. Справа твоя.

— Буду вербувати.

— Це інша розмова. І запам’ятай: ні я, ні Навігатор, ні Акваріум твоїх намірів не схвалюємо. Ми просто їх не знаємо. Помилишся — ми скажемо, що ти дурний хлопчисько, який перевищив свої повноваження, за що тебе потрібно вигнати на космодром Плесецьк.

— Розумію.

— Тоді бажаю успіху.

Щоб бути схожим на рибалку, він взяв кілька спійманих мною рибок і зник в очеретах.

7

Увечері ми з 713-м п’ємо в ресторані готелю. Він і не підозрює про те, що у нього давно є номер, що великий комп’ютер приділив йому особливу увагу, що навколо гірського готелю зібрані чималі сили добування і забезпечення, що з Акваріума прибув один з провідних психологів ГРУ полковник Стрешньов, який проводив аналіз короткого фільму, знятого мною. 713-й навіть не здогадується, що роботу його лицьових м’язів аналізував один з кращих фахівців радянської військової розвідки.

Ми п’ємо і сміємося. Ми говоримо про все. Змінюючи теми, я говорю про погоду, про гроші, про жінок, про успіх, про владу, про збереження миру і запобігання світової ядерної катастрофи, і дивлюся на його реакцію. Мусить бути якась тема, яку він підтримає і сам поведе розмову. Головне, щоб він говорив більше за мене. Для цього потрібен ключик. Для цього потрібна тема, яка його цікавить. Ми знову п’ємо і знову сміємося. Ключик знайдений. Його цікавлять акули. Чи дивився я фільм «Щелепи»? Ні, ще не дивився. Ах, який фільм! Акуляча паща з’являється, коли зал, повний глядачів, її не чекає. Який ефект! Ми знову сміємося. Він розповідає мені про звички акул. Дивовижні істоти... Ми знову сміємося. Він намагається вгадати, хто я по національності. Грек? Югослав? Суміш чеха і італійця? Суміш турка з німцем? Та ні ж, я росіянин. Ми обидва регочемо. Що ж ти тут, росіянине, робиш? Я — шпигун! Ти хочеш мене завербувати? Так! Ми регочемо[13] до упаду.

Потім він раптом перестає сміятися.

— Ти дійсно росіянин?

— Дійсно.

— Ти шпигун?

— Шпигун.

— Ти прийшов вербувати мене?

— Тебе.

— Ти все про мене знаєш?

— Не все. Однак дещо.