Розділ «Маргарита Хемлін Дізнавач»

Подарунків у мене не виявилося. Це збентежило особливо Вовку.

Він запитав:

— Ти можеш купити цілий велосипед?

Я сказав, що на велосипед у мене грошей немає.

Вовка сказав Гришкові:

— Ну, бачиш!

Що означало «бачиш», я не зрозумів. Але зрозумів ось що — треба садовити поруч Мирона, Сіму із Сунькою і влаштовувати загальну остаточну розмову. При дітях.

Надворі я затримав якогось хлопчину, велів йому бігти в клуб і сказати Мирону, щоб разом із Сімою і Сунькою йшов до хати Басіна. Приїхав Михайло Іванович із Чернігова.

В очікуванні Файди я уважно і цілеспрямовано обстежив кришку льоху. Причому у присутності дітей. Навмисне питав, чи не помічали вони великого цвяха, яким забивали кришку. Не грали під долівкою у війну, у розвідників чи інші ігри. Таємно від діда, Малки і Зуселя або з ними разом.

Гришко ретельно ялозив по кришці і біля неї, шукав слід від цвяха або сам цвях.

То сірник горілий мені тицьне, то трісочку, і кричить:

— Ось цвях! Ось цвях!

Так йому хотілося знайти.

Але я бачив, що ніякого особливого запору на кришці не існувало ніколи. Кришка тільки щільно налягала на мостини. Для підняття — будь ласка, скоба. І більш нічого і на додачу.

Я припинив пошуки і сказав Гришкові:

— Гришо, ти старший з усіх братів. За тобою стоять слідом Вова і Йося. Тобі було б приємно, якби про них казали, що вони брехуни? І всі ви, брати Гутіни, брехуни.

— Чому?

— Тому що коли один брат збреше, скажуть на всіх. Такий закон. Тобі було б приємно, якби через Вовку чи Йоську на тебе показували, що ти особисто — брехун ні за що ні про що?

Гришко мовчав.

Сказав Вовка: