Розділ «Маргарита Хемлін Дізнавач»

Я попросив Сіму допомогти зібратися. Із господарчих речей брати нічого не казав, а тільки носильне дитяче. Такого набралося один клунок.

За хатою обіцяли наглядати і не допустити повного розвалу. Якщо з’явиться Зусель — надіслати телеграму.

До шляху я попросив провести нас із хлопцями Суньку.

Він з радістю погодився, тим більше що Гришко та Вовка гаряче підтримали прохання.

Гришко з Вовкою йшли попереду. Настрій у них спостерігався бойовий. Я дав їм відчути себе дорослими і відповідальними. І вони відчули.

Сунька робив вигляд, що відбувається звичайне — діти їдуть додому, базікав про майбутню службу, що прагне виїхати з Остра, а після армії працювати найімовірніше в Києві на великому будівництві.

Я запитав:

— Сунько, а що за історія у Гришка з грошима? Він не краде? З дітьми буває. Вони не зі зла, ціну грошам не знають, ставляться як до папірців для обміну на цукерки, наприклад. Довид мені заїкався, але не розповів.

Сунька зупинився, скинув з плеча клунок.

Я тримав лінію:

— Ну? Сваритися не буду. Справа давня. У будь-якому разі. Але мені на майбутнє треба знати. Для виховання. Ти розумієш.

Сунька розповів, що одного разу до нього прибіг Гришко, як до старшого товариша, порадитися. Поводився серйозно, по-дорослому: вони з Вовкою вирішили піти від Довида і Малки із Зуселем, щоб жити по-своєму. Ті їх примушували зубрити всілякі талмуди і до того ж забороняли брати від товаришів на вулиці їжу, тому що вона могла бути на салі і некошерна.

Настрої протесту зріли у Гришка давно під впливом оповідань Суньки про піонерів і комсомол. І ось Гришко з Вовкою вирішили втекти. Збиралися в Чернігів до Михайла Івановича, де Йоська.

Оскільки ця розмова була до знайомства Суньки зі мною, він поставився з підозрою на брехні. Але щоб не налаштовувати Гришка відразу проти, зробив зауваження, що без грошей нічого зриватися, без грошей вони будуть безпритульні і їх загребуть у дитбудинок, не доїжджаючи Чернігова. Чи повернуть Довиду.

Гришко пішов засмучений. Через деякий час він заявив, що гроші у них з Вовкою є. І показав паперові грошові знаки в кількості вісімдесяти карбованців.

Сунька суворо запитав, чи не вкрав Гришко таку суму.

Гришко сказав, що не вкрав, а взяв у Зуселя. І що віддасть. Коли вони з Вовкою влаштуються у Михайла Івановича в Чернігові. Тому що гроші вони не мали наміру витрачати на дурниці у дорозі, а будуть показувати, якщо їх затримають.

Сунька наказав негайно гроші Зуселю повернути у будь-якій формі. Хоч підсунути назад, якщо взяв без дозволу. Сам він не сумнівався, що Гришко гроші поцупив.

Щоб заспокоїти хлопця, Сунька сказав, що проведе бесіду з Довидом щодо виховання. І запевнив, що доб’ється скасування непотрібних занять.

Назавтра прибіг Гришко і сказав, що Зусель кудись подався, гроші йому Гришко підсунути не встиг. Але коли Зусель повернеться — обов’язково непомітно віддасть.