Розділ «Маргарита Хемлін Дізнавач»

Думав про Євсея.

Якби він поділився зі мною своїми сумнівами. Якби він своєю до мене недовірою не зрадив нашої дружби.

Лаєвської я ніколи більш не бачив і не зустрічав, як кажуть за подібних обставин місця і часу.

Я довгі роки відчував нутром, що розповім цю історію, або письмово, або усно. Усно не довелося — надійний слухач не зустрівся. Вголос, очі в очі, звичайно, було б краще і наочніше. До того ж не можна виключати питання назустріч, яке здатне зіштовхнути оповідача на інший лад. Або згадати забуте.

Я почав описувати цей випадок як приклад роботи. Не для того, щоб замаскувати свою роль у пригоді далекого 52-го року. А для того, щоб звільнитися від упередженого до себе ставлення з першого слова. Для об’єктивності. Яка і є головна мета правосуддя.

Приклад розкривають виключно на достовірних фактах. Я так і викладав. Але поступово з’ясувалося: і факти іноді обманюють, якщо їх пильно оглянути з усіх боків. У даному випадку деякі факти виступають нібито проти мене. Але навіть якщо це й так, я не винен.

Життя вирішується не тут. Я раніше думав — тут. А потім змінив свою думку, незважаючи на те що в 1959 році з гарними показниками закінчив Харківський юридичний інститут заочно і довгі роки працював слідчим.

Решта — своєю чергою.

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!