Розділ «Маргарита Хемлін Дізнавач»

Сунька підвівся, відсунув табурет, поправив ремінець на штанях і каже:

— Я за те, щоб усім стало добре. А це треба зважити. Я йду в радянську армію. Мої батьки залишаються самі. Їм хотілося б узяти до себе Гришу і Вову. До того ж комсомольська остерська організація повністю в курсі та розробила ряд заходів. Наприклад…

Я підійшов до Суньки, поклав руку на його плече, тепло сказав:

— Суню, ти комсомолець, а я комуніст. Твоя ініціатива гарна. І людей ти підняв на добру справу. Але ти неправий. Ти зараз думаєш про благо своїх батьків, яким хотілося б мати у спорожнілій після тебе хаті і дитячий сміх, ігри і таке інше. Але Остер — це Остер. А Чернігів — Чернігів. До того ж у мене права по совісті. Євсей Гутін — мій друг. І як я йому в очі подивлюсь, хоч би де він був, якщо я його дітей залишу без свого впливу?

Сунька почервонів до невпізнання.

— Ну, Самуїле, відповідай. — Я розумів, тут треба поставити крапку.

Сунька виразно мовив:

— Якщо в очі, я згоден. А так ні.

І вийшов надвір.

Гришко з Вовкою дивилися на мене. Мирон і Сіма теж.

Я сказав:

— У нас тут не суд. У нас збори. Тому голосуємо. Суня проти. Хто проти?

Проти не було. Того, хто утримався, теж. Гриша і Вовка теж проголосували «за».

Я оголосив збори вичерпаними і відправив хлопців надвір з умовою, щоб гуляли близько. Скоро їдемо.

Мирон приніс із собою капшук. Зав’язаний він був абияк. Віддав мені без слів.

Я без слів прийняв.

Сіма сиділа тихо, трошки гойдалася. А зрештою добре.

Я запитав, чи не зголошувався Зусель. Може, хто в Острі бачив або чув. Мирон запевнив, що Табачника не бачили. Остер гуде з приводу його зникнення, але в той самий час і подиву мало. Висловлюють думку, що Зусель міг податися у Чернігів, як раніше.

Я запитав у Мирона, навіщо він придумав, що забив льох.

Мирон не відповів твердо.