Розділ «Маргарита Хемлін Дізнавач»

Але тоді Зусель саме вперше зник і повернувся з Чернігова німий і остаточно дурнуватий. Малка голосила Остром, що зникли великі гроші.

Гришко в такій обстановці розгубився. За порадою Суньки він передав їх на тимчасове зберігання Суньці ж.

Я запитав:

— Де вони тепер?

Сунька сказав, що вони у нього в кишені.

Дістав згорнуті руркою папірці. Простягнув мені.

— Збирався віддати вам без пояснення. В останню хвилину, як-то кажуть.

Я засміявся.

— Ой, Сунько… Хтозна, яка хвилина — остання.

Гроші, звичайно, взяв — на майбутнє.

Попросив, уже коли закидав ногу — лізти в кузов попутки, навмисне, щоб бути спиною до Суньки:

— Якщо Лаєвська до вас навідається, вітання переказуй. Люблю я її.

Відчув шкурою крізь кітель і спідню сорочку, як мене обдало холодом від Суньки. Стрибнув назад на землю.

Сунька стояв блідий, як заморожений, схопився рукою за колесо. Немовби хотів зупинити машину, якби вона поїхала, а я не зліз до нього.

— Що, Сунько? Кажи зараз. Пізно буде потім.

Сунька бовкнув, і не з горла, а із самого живота:

— Поліна з батьком обговорювала, що у неї все готово, щоб із вас пшик зробити. Батько пошепки кричав, щоб його не вмішували, тому що він не поділяє. А вона наполягала. Сказала такими словами: «Мироне, тебе ніхто не питає, що ти поділяєш. А Цупкого ти розділиш зі мною. Уже розділив». Я не зрозумів усе до крапки. Але мені важливо знати, Михайле Івановичу. Лаєвська — шпигунка?

Я серйозно відповів, що треба з’ясувати.

— Коли приїжджала востаннє?

— Коли я з вами познайомився. Вона на хвилинку забігла. Ви в садочку сиділи чи де. Вона вашу постіль обмацала. Мама зробила їй зауваження, а Поліна відмахнулася. Вона нахабна. Кітель ваш мацала — сказала, їй такий крій треба вивчити. Батько сказав, щоб ішла до вас у садок, якщо щось треба. Вона відмовилася і забралася, як кішка. Просто вислизнула. Думаю, шпигунка. Ви як хочете. У неї всі звички такі.