— Отож.
Я подивився на Довида — на його вигляд загалом. З нього мені більш нічого не дістати. Удягнувся, гукнув до хлопців, що йду.
Вони вибігли з води й стали на березі. Не просили залишитися, не питали, чи побуду я ще в Острі.
Я підійшов, поцілував кожного в мокру голову. Якби я міг плакати, то заплакав би. Хлопці були в крапельках води. Здалося, вони щойно вийшли з Белчиного живота. Мені стало неприємно. Питання з грошима залишалося відкритим. Відвернувся від води, крикнув Довиду:
— То де гроші? Довиду! Гроші де? Я тебе питаю! Довид не відповів. Перевернувся на живіт і ткнувся обличчям у пісок.
Гришко подав голос:
— Я знаю.
Довид підвів голову і тут же опустив. Витягнув вперед руки зі скорченими пальцями, ніби хотів вчепитися за щось. Не вчепився. Підвівся навколішки, потім на весь зріст, розвернувся і кинувся у напрямку Гришка. Біг з дужим розбігом. Я не встиг збагнути. А він штовхнув хлопця в воду, на мілину, правда, але сильно притиснув йому спину двома руками, Гришко обличчям занурився у мул. І страшно закричав:
— Тони, гад! Тони, я тобі кажу! До смерті тони! Гришко махав руками і брикався. Я кинувся на Довида, відтягнув.
Басін сидів у воді, там, куди я його відкинув. Вовка біля нього крутився начебто без діла, але насправді гладив по руках, по плечах, по спині. Шморгав носом у мій бік, то в бік брата.
— Нічого, хлопці. Ми з дідусем спеціально гру вигадали. А ви й не знали. Про гроші дід давно розповів. Я на хвилинку забув. А ти, Гришко, що мені крикнув, я не розчув?
— Нічого, — буркнув Гришко.
— Ну й молодець. Гайда! Діду, підводься! Поведу тебе під ручку. Треба закривати голову, як Зусель собі робить. Він дурний-дурний, а голову береже. І ти бережи.
Гришко спочатку йшов, озираючись на мене. Як побитий собака. Але потім озиратися перестав.
Я йшов і чекав, що Довид підтягнеться. Озирнувся.
Довид тер обличчя, груди, де серце.
Я повернувся впритул.
Покликав Гришка. Той підбіг.
Довид простогнав:
— Мені треба посидіти. Трохи. Хлопці самі доберуться. Ти їм скажи.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дізнавач» автора Хемлін М.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Маргарита Хемлін Дізнавач“ на сторінці 135. Приємного читання.