Розділ «Маргарита Хемлін Дізнавач»

Я використовував свою інтуїцію. Виявилося, правильно. Довид не чекав. Він чекав про Лаєвську. А я йому з іншого кінця. З найбільш для нього болючого.

Він лежав і розповідав просто в небо. Очі його на мене не дивилися.

Після того як Лаєвська 18 травня 1952 року з’явилася в хаті Євсея і викликала його для розмови, Довид запідозрив недобре. Обстановка навколо і почерпнуті з газет і радіо відомості щодо космополітів тримали Довида насторожі.

Пізно вночі Довид не стуляв очей. Євсей виходив надвір палити кілька разів. Причому крім запаху тютюну Довид відчув і запах горілки. Із чого був зроблений висновок — Євсей не стільки палив, скільки випивав у своєму таємному місці — в сарайчику.

До ранку Євсей зовсім захмелів і голосно спав. Довид звернув увагу на його руки — зі слідами землі й трави. В коридорчику Довиду впало в око, що відсутня лопата. Її зберігали тут, а не в сараї, оскільки інструмент могли вкрасти сторонні з корисливих мотивів. Щойно ввечері Довид особисто скопував палісадник і потім ретельно помив лопату і прилаштував у звичний куток біля відра з водою. А копав він перед сном для моціону і щоб уникнути спеки.

При ранковому світлі Довид обійшов палісадник і виявив схованку. З самого краю. Біля парканчика — наполовину в траві, наполовину в голій землі. Своє скопування Довид міг відрізнити за тим, що він після землю обов’язково перевертав, а не розпушував. А тут була не тільки перевернута земля, але й дрібне розпушування.

Довид заглибився в землю і виявив згорток з газети. В газеті був ніж зі слідами засохлої коричневої маси. І патьоки по всьому лезу. Ніж кухонний. Великий.

Довид злякався, замаскував схованку, згорток затаїв у загорнутому піджаку. Піджак при поверненні в хату залишив у коридорі.

Розбудив Белку, весело попрощався і бігом додому.

Удома підземну знахідку з газети не звільнив, а сховав у свою чергу на городі. Теж у землі.

Із міркувань жаху він нічого в Євсея не питав. Маючи на увазі зберегти таємницю за будь-яких загроз. Одне мучило Довида — раптом Євсей полізе за ножем, між іншим, за службовою потребою або з якоїсь іншої потреби, не знайде, і може з’їхати з глузду через відповідальність. Але зізнатися, що ніж вилучений і перехований, Довид у собі можливості не знаходив. Збирався з дня на день.

У голові у нього склалося наступне.

Ніж принесла Лаєвська. Мабуть, зі слідами крові. Довид бачив кров як таку в усіх її станах і міг відрізнити. Тут для нього секрету не було. Секрет полягав у тому — для чого Поліна притягла криваве знаряддя до Євсея.

Довид вирішив, що Євсей утягнутий в щось страшне. Якби справа йшла про завдання по службі, Поліна б не тягала вночі всяку погань, і Євсей цю погань уночі, дуже напідпитку, не ховав би. Отже, ніж мав пряме відношення до особи Євсея, якщо Поліна таке влаштувала.

Незабаром містом поповзли достовірні чутки про вбивство Лілії Горобчик. Серед єврейської громадськості ходила думка, що це почалася різанина по одному у зв’язку із космополітами та іншими їм подібними.

Довид подумки приплюсував Горобчик до Євсея. На підставі ножа. Більш ні до чого. Вирушив до Поліни і поставив ультиматум, що піде до міліції і розповість про її візит з ножем.

Поліна здивувалася і запевнила, що справді заходила до Євсея. Але ніякого ножа йому не приносила. Що ж до ножа, то мало що може у Євсея зберігатися — він працює в органах і пов’язаний з різними елементами по службі. І не Довиду судити, для чого і навіщо.

Підозри Довида вмить розвіялися. Але до тих пір, як він побачив Євсея того ж вечора.

Зять узяв Довида за грудки, вивів на подвір’я і погрожував, що треба всім негайно зникати з лиця землі, оскільки він, Євсей, всіх підвів під монастир і тепер виходу немає ні в який бік.

Загальний вигляд Євсея не залишав надії ні на що.