Розділ «Маргарита Хемлін Дізнавач»

Мене стиснула втома. І було мені вже не жарко, а холодно. Так холодно, як під землею.

Я впав там, де стояв.

Опритомнів у хаті в Файди.

Сіма бігала довкола мене з мокрим рушником, оцтом, гоголь-моголь мені зготувала і вливала в рот з ложечки.

Людина від випробувань здоровішою не стає. Міцнішою — так. Але не здоровішою. В мені щось порвалося, де тонко було. Тонко виявилося в невідомому мені місці. Але оскільки я жива людина — сталася реакція організму.

Мирон приносив звістки з лікарні від Довида. Справи були кепські.

Гришка і Вовку Мирон перевів на постій до себе.

Хлопці поводилися тихо, наскільки це можливо.

Я був без тями два дні, пояснила Сіма. Лікаря не приводили, оскільки єдине, що я наказовим голосом просив у маренні: «Лікаря не треба!» І при цьому погрожував поганими словами аж до матюків.

Коли я майже оклигав і сам сходив надвір, прибіг Сунька й оголосив, що Довид помер від наслідків серця.

Цю звістку Сунька прокричав мені в спину, я озирнувся, але зупинитися не зметикував. Пішов далі — у вбиральню. Тільки там насіло на мене повідомлення про смерть Довида. Просто на голову мені насіло непереборним вантажем. Думав, не підведуся.

На сімейній раді навколо мого ліжка зібралися Мирон, Сіма, Сунька.

Питання щодо похорону Довида обговорювалися недовго. Там усе ясно. Ховати по-радянськи, без молитов, без савана, в піджаку. Тим більш Зуселя немає і завивати за правилами нікому.

Застрягли на дітях.

Файда надав слово Сімі як жінці й матері.

Сіма сказала, що не знає, як треба вчинити. Тепер діти круглі сироти. Це з одного боку. А з іншого — не круглі. Белка жива. Від живої матері можна всього чекати. Випустять її з лікарні, вона прийде сюди за хлопцями. Тоді що?

Якби Белки не було на світі, то Сіма у свою чергу взяла б дітей на виховання. Тим більш що Суня ось-ось піде в армію і три роки його не буде. Місця багато. А там він, може, захоче мешкати десь у великому місті і працювати за фахом будівельника. Остер пилом припадає. Село. Населення не те. Розвернутися молодій людині ніде. Не те що раніше.

Мирон спинив міркування Сіми.

Запитав:

— Михайле Івановичу, ви ж хлопчика Йосипа усиновили за законом при живій Белці й живому Довиді. Як тепер ситуація, підйомна? Можна так зробити і з хлопцями?