— Так, Єво. У мене ще при собі важливі документи були — теж зникли. Напевно, Суня. Ясна річ. Безповоротна. Але хлопцеві долю не повернеш.
Євка торкалася вуха пальцем. Помацає, помацає — і втупиться в палець. Дивиться, дивиться, потім знову за вухо. А очі порожні. І в її очах я побачив Суньку.
Я гримнув:
— Єво, дивись сюди! Не на палець дивись. А сюди, на мене! В очі! Зрозумій, твоє життя в твоїх руках. Ти на карту Хробака поставила з усією його турботою про тебе в майбутньому. Усвідом глибину, Єво. По-хорошому усвідом. Усе, що скажеш, буде у мене в таємниці і секреті. Я хочу тобі допомогти. Не з обов’язку, а по совісті. По-людськи. Кажи, Єво.
— Що казати?
Я відповів, як завжди на допитах:
— Усе.
І вона розповіла.
Євка і справді ходила вагітна у 1936 році у віці двадцяти двох років. І дитина в неї всередині виявилася від Файди. Виявилася не випадково, а цілеспрямовано, оскільки Файда в той час займав посаду в партійних органах райцентру Козельця. А з Файдою родина Євки познайомилася поза своєю волею наступним чином.
У тридцять п’ятому Соломона Горобчика звинуватили голослівно у шкідництві на ґудзиковому виробництві. А там і Євка з Лількою працювали. Їх почали приплітати. Не дуже, але потроху. В рамках обов’язкової норми розкриття шкідницьких мереж і організацій.
У дім часто приходила Лаєвська Поліна Львівна на предмет фурнітури для шиття. Соломон їй-таки з артілі тягав потроху ґудзиків і пряжечок за приступною ціною. Звичайно, Поліна виявилася в курсі тривожних звинувачень і, як особа зацікавлена, шукала захисту від можливих переслідувань.
У 1936 році Лаєвська познайомила Євку і Лільку з Файдою. Начебто для того, щоб у разі чого Файда надав допомогу родині через жалість до гарних єврейських близнючок.
Файда як Козелецький районний начальник мав вплив, а в очах Євки і Лільки був богом. До того ж Файда гарно читав напам’ять із голови всілякі вірші. Євка в нього втріскалася, оскільки він не здавався небезпечним, і батьки навіть сприяли з міркувань про майбутню допомогу.
Те, що Файда був одружений, випливло пізніше. Він тоді працював у Козельці і не все з його життя лежало просто на тарілці. А Лаєвська про його дружину нічого не згадувала. Таким чином Євка завагітніла, що часто буває.
І ось саме в цей рішучий момент з’явилася дружина Файди й одночасно двоюрідна сестра Поліни Лаєвської — Сіма Захарівна. Ця сама дружина Файди підстерегла Євку в темному місці і притиснула до стінки. Просто разом із животом і притиснула. І сказала: «Я знаю про Мирона. У мене умова. Проста. Ти дитину виносиш і мені в пелену народиш, і буде моя дитина в повному сенсі. Я з Мироном обговорила. Він не проти. А людям скажеш: скинула. Мені все одно, чи будуть у нас з чоловіком діти. Хоч я так гадаю, що не будуть. У мене слабке здоров’я і мені народжувати не бажано. Але ця — моя. Не зробиш по-моєму, — я Мирона налаштую, і всю вашу сімейку засудять у Сибір».
Євка з переляку погодилася. А Файду від того дня не бачила.
Малка за всіма єврейськими звичаями влаштувала пологи в Козельці, Євка в пелену Сімі народила хлопчика, питання було закрите.
Лаєвська перестала ходити до Горобчиків і через деякий час зникла з Остра з усією родиною. Багато хто казали, що її чоловіка відправили на роботу в Середню Азію. А її чоловік, між іншим, в Острі з’являвся рідко і взагалі про нього говорили, що він або інженер, або виконроб і працює по всій неосяжній країні. Лаєвська пишалася і завжди нічого не потребувала ані матеріально, ані морально. Шила тільки собі — фок-фік на один бік. Ну, дітям своїм, звичайно. Але собі завжди краще. А прізвище, між іншим, залишила собі своє, на чоловікове не зазіхнула.
Правду про пологи знала тільки Лілька, Лаєвська, Малка і Файда з дружиною, хай їй трясця. Зміюка.
Батько впав колись у переляк за сприяння Лаєвської, то із цього стану не виліз аж до початку війни. Мати теж. Коли оголосили війну, вони трохи оговталися, оскільки в Острі поширювалися чутки, що радянській владі кінець і можна буде жити як раніше. Тут уже дочки з ними не погодилися, Євка вчепилася за чиюсь підводу і поїхала в евакуацію в чому була, а Лілька зникла у невідомому напрямку.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дізнавач» автора Хемлін М.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Маргарита Хемлін Дізнавач“ на сторінці 106. Приємного читання.