Розділ «Маргарита Хемлін Дізнавач»

— Ну от, звичайно, Лаєвська вигадала. А із Сунею розбирайтеся. Він доросла людина. Він давно від мене окремо.

Євка підвелася з канапи, підійшла до дзеркала, розчесалася.

Намастила губи помадою, повернулася через плече й запитала невинним голосом:

— Може, ви і справді Зуселя закопували? Я вам правду, і ви мені правду. Щоб ми залишилися квити.

Що за люди? Щойно непривабливі слова розповідала про власне життя, аж захлиналася. І тут же на себе в дзеркало милується. Тим паче при сторонньому чоловікові. І влаштовує провокацію при цьому.

Я не витримав:

— Єво, май совість. Я зараз піду, тоді й чепурися.

Про Зуселя ніби й не зауважив.

Вона усміхнулася.

Я натиснув:

— Єво, а тобі не дивно, що їх уже нікого нема?

— Кого? — розгублено запитала Євка.

— Ясно — кого. Лільки, Малки. А ти — є?

Євка застигла з розтуленими губами.

Я наступав:

— Ось ти є — і цілком у руках Лаєвської. Розповіла мені цілий кошик багна. Думаєш, я тебе від неї відгороджу? Рота їй заткну? А як? Яка в мене на неї управа? Любить вона мене чи не любить — нехай як хоче. А ти у неї на гачку. Ти одна-однісінька у неї на гачку. І буде вона з тобою робити, що захоче. Сьогодні — Суня, завтра — що ти вбила сестру, післязавтра — що всіх засудять. І буде товкти своє. Одне незрозуміліше за інше. Якби хоч знати, для чого їй. Для чого, ти мені скажи. Ось де питання. Вийдеш ти за Хробака. Заспокоїшся. Вона знову як тут. Зверни увагу, чим менше рибок на одному гачку, тим вони краще тримаються. А якщо одна — то взагалі вкінець зачеплена.

Євка машинально схопилася за свою помаду і знову стала квацяти по губах. Виходило невлучно.

Я підійшов до неї ззаду, обійняв за талію і шепнув на вухо, в те, що з подряпиною:

— Єво, подумай. Поки Лаєвська тебе тримає, тобі спокою нема. Усе твоє життя у неї в руках. Хоч із Хробаком, хоч із кимось іншим. А тримати вона тебе буде до самої смерті. До смерті. Або своєї, або твоєї. Що ж до Зуселя, то Лаєвська хіба правду колись казала? У неї ж язик не повернеться правду сказати. А ти поширюєш. Соромно. Я до тебе з добром.

І пішов. Через двері. Як годиться.