Розділ «Маргарита Хемлін Дізнавач»

Жінка так улаштована природою, що з нею що завгодно може статися, — а вона потім буде жити як з гуся вода. Тому що крути не крути, а треба за чоловіка дбати і за дітьми дивитися плюс старі.

Але якщо трапиться свідомість — кажи пропало. Свідомість — найстрашніше, що може статися з жінкою. Тоді баба відходить від своєї природи. І вже на неї управи немає. З Лаєвською — саме так. Я тільки зараз зрозумів усю глибину.

А якщо вона й Любочку підключила до себе? Підчепила за щось?

Ні. Ось такого бути не може. Ні за природою, ніяк.

У білій сорочці-апаш, у гарних штанях з тонким цивільним ремінцем, я постукав у двері Свєтчиної житлоплощі.

Із сусідніх дверей висунулася непротверезіла пика.

— Нема Свєтки. До неї баба розніжена приходила. Обидві вискочили й побігли. Свєтка, видно, з роботи щойно — і знову кудись. Бігла, аж сорочка знизу вилазила. З мереживцем, з рожевим. Я всі її сорочки знаю. Вона на дворі сушить. А ще міліція! Хоч посоромилася б!

Чоловік засміявся і підморгнув.

Я показав йому кулак і добрим голосом промовив:

— Будеш ляпати язиком — уб’ю.

Чолов’яга зблід і загородився руками.

І досить із нього. Більш не вилізе. Я цей свій прийомчик знаю. Працює без осічок. І не на таких пробував. Головне — культурно.

Отож. Але з Лаєвською не спрацює. Якщо вона пішла вперед — то пішла. Поперла! Танк! Отже, їй ні в’язниця, ні смерть не страшні. У неї на першому місці не факт, а свідомість. Ось що непоправне.

Зі свого досвіду знаю — для таких людей факту як такого не існує. Вони факту не бояться. Вони його так перекрутять, так перекроять, що він стане начебто перелицьований. Ніби як те саме, але не те саме. Притому ціліше, ніж насправді. Що й ставить остаточну крапку в логіці.

Я пішов на Вал — постояти над Десною, помилуватися водним простором. Подихати повітрям акацій. Трошки заспокоївся. Розклав у голові все до ладу.

І вийшло з цього таке.

Що головне? Головне — моя рідна сім’я. Любочка, діти.

Що потім стоїть? Потім — чиста совість.

І тільки потім — Лаєвська з її вигадками.

Євка тепер свій язичок проти мене прикрутить. Вибовкала мені з переляку про Суньку. Ці відомості мені корисні. У всякому разі, тут я у впливі на Євку зрівнявся з Лаєвською. Тож про Зуселя Євка замовкне навіки. І мене почне обходити десятою дорогою.