Розділ «Маргарита Хемлін Дізнавач»

— До чого тут сіоністи? Мене Лаєвська попросила Зуселя в Остер відвезти.

— Ну-ну. А що ти вагітна була невідомо від кого, наречений знає? Чи ти перед ним незайманою постала?

Євка присіла на канапу, але через поспіх незграбно. Серветка з підставки на спинці звалилася. Та їй на голову. Євка серветку стала скидати, зачепила сережку.

Закричала:

— Вухо порвала!

Я подивився — нічого. Крапелька крові.

— Не панікуй, Євочко, до весілля заживе. Фатою закриєшся. Ніхто не помітить.

Євка забилася в куток і підтиснула під себе ноги. Коліна у неї були круглі.

Євка прочумалася і спокійно сказала:

— Я не в тому віці, щоб незайманою прикидатися.

Але я зрозумів, що колишня вагітність для неї — камінь. І мені треба цей камінь добре кинути. Влучу — мені на користь. А як ні — зачепити Євку більш нічим. А через неї — Лаєвську.

Євка сиділа вже привільно, і сукню на коліна не натягнула. Гарно влаштувала ноги в червоних черевиках на підборах.

— А тобі, Єво, привіт з Остра. Від родини Файди Мирона Шаєвича. Сіма Захарівна мене обідом годувала. Про тебе багато розповідали. Згадували.

Єва махнула рукою.

— Ну, що вони могли такого розповісти, коли вони самі по вуха в лайні. І Сіма. І Мирон. Я їх як облуплених знаю з усіх боків.

— Хороші люди. Дарма ти їх поливаєш. І синок їхній гарний хлопець. Суня.

Тут Єва ще здала свої позиції. Саму лише крапельку. Як на вусі. На таку саму.

А я іду вперед:

— Так, Суня — хлопець на всі сто. В технікумі навчається. Правда, виявився злодійкуватий. У мішок мій заліз і фінку вкрав. Я галасу не здіймав. Навіщо молодість губити за залізяку. І його таткові не сказав. Але тобі, Єво, скажу. Треба берегти хлопця. Може опинитися на кривій доріжці. Спочатку за дрібну крадіжку — це якщо по-хорошому. А якщо по-справжньому — то крадіжка у співробітника органів міліції при виконанні службових обов’язків. Обтяження — років на десять.

Євка мовчала, перелякано вирячившись на мене.