Розділ «Маргарита Хемлін Дізнавач»

Я промовчав з останніх нервів.

Витяг ножі і з ними пішов у кімнату.

Розклав на столі. Коли останній прилаштовував — вістрям зачепив за вишивку на скатертині. Смикнув — мало не подер.

Лаєвська підскочила, стала долонькою загладжувати візерунок:

— Що це ви так необережно! Ця скатертина — моя весільна. Сама вишивала. Полтавська гладь. А ви раз — і один пшик від краси залишите.

Скоріше за все цей Полінин «пшик» мене й доконав.

— Знаю я ваші пшики! Ви своїми пшиками мою дружину до смерті хотіли довести. Хотіли? Відповідайте!

Лаєвська мовчки різала булку. Різала й різала. Різала й різала. Шматок одним ножем. Шматок другим. Шматок третім.

Я вирвав ніж, саме останній. Особливо начищений і лискучий.

— Чи ви людина, а чи хто? Що ви мені психічну атаку влаштовуєте постійно? Думаєте, я не зрозумів, що цим ножем Лільку вбили? Ви його начистили і навмисне мені показуєте з усіх кінців. Але ви цей ніж не знайшли в річці. Він у вас був. І як він у вас опинився, для мене не питання. Ви навіть навмисне рукавичку свою розрізали. Але пожидились по-справжньому розпанахати — як насправді іржавий, з води, ніж би зробив. Ви так підпороли, щоб потім зашити зручніше і непомітніше. А ніж у вас, тому що ви самі особисто громадянку Лілію Горобчик зарізали.

Лаєвська сплеснула руками так, що шкіра від браслетки годинника до ліктя дрібно затрусилася:

— Ой! Сама? Особисто? І навіщо ж я тоді з цим ножичком ношуся? Що ж я його не закинула безвісти зниклим? Що ж я вам показую, показую, а ви нуль уваги?

— Ваша мета мені поки невідома. Розумію головне — ви жінка підступна і на довіру не заслуговуєте. Ви влаштовуєте цирк на порожньому місці, щоб скинути із себе відповідальність і перекласти її на іншого.

— На вас, правильно?

— Це ви самі мені зараз просто й сказали. Спасибі.

Лаєвська узяла шматок хали, простягнула мені.

— Пригощайтеся. Зараз чай принесу. І маслечко. З базару. Раненько вранці збігала, купила. Вас дожидаючись. Вам Світлана про нас із Штадлером розповіла, ви сюди прибігли. Молодець. У мене сьогодні клієнток не буде. Хоч поговоримо спокійно.

Від булки я відсторонився, але Поліна Львівна на це наплювала.

Принесла заварний чайник, дві чашки на блюдцях, варення у вазочці. Розставляла довго: то в один бік зрушить, то в інший.

Два ножі забрала, віднесла на кухню.