Розділ «Частина І У горах»

Марк, озираючись, пішов уперед яром. Та не минувши і двісті метрів, опинився перед темною печерою у скелі. Позаду почувся чийсь подих і гарчання. «Цезар», — майнуло в голові, і він озирнувся. Та, на жаль, Марк помилився.

На нього насувалися вовки. Волосся на голові у Марка стало дибки. Шляху назад нема. Не довго думаючи, він стрибнув у печеру і тут же провалився униз. «Це — кінець!» — було останнім, про що він встиг подумати, і знепритомнів.

Бабуся Дана, щойно Марк зник у лісі, засмучено повернулася до хати, піднялася на горище, де стояла стара з чудернацьким різьбленням дубова скринька.

Вона відкрила її і витягнула садові ножиці, які у її руках негайно перетворилися на невеличку кулю із ледь блакитним димком усередині. Вона піднесла її до обличчя, яке аж засвітилося під час наближення, і легенько дмухнувши на неї, із стуленими губами затягнула одну ноту. Враз волосся бабусі розвіяв вітер, і куля засяяла голубим світлом. Тоді бабуся розвела руки, відпустила кулю, і та зависла у повітрі. Вона продовжувала співати, якщо це можна назвати співом, а всередині кулі шалено закрутився темний дим. Від кулі пішли електричні розряди. Бабусин одяг поступово перетворювався на сріблясто-білу блискучу мантію. Звук ставав голоснішим і виразнішим. І лунав уже не поодиноко, а на кілька голосів, ніби співав в унісон цілий хор. Аж старі балки під стріхою завібрували. І коли він став уже нестерпно голосним, праворуч від бабусі раптово із синього спалаху виникла її копія, така ж бабця Дана. Точнісінько така сама! У її старому одязі: блузці, спідниці, фартусі, у капцях і з акуратно сколеним ззаду волоссям.

Жінка у мантії поволі зменшувала звук, довівши його поступово до однієї тихої ноти. Вона взяла у руки кулю і, щось пробурмотівши собі під ніс, розчинилася у повітрі. Копія бабусі обережно закрила пусту скриньку і спустилася вниз…

У селі тієї ночі селяни знову спостерігали загадкове блакитне сяйво навколо хати старої Данки.