Розділ «Частина третя Битва»

— Ну ось і все, — промовив Білий Дракон, — справу зроблено. Цього разу ви перемогли, але за ким залишиться наступна перемога? Я упевнений, що ще побачу людину, або ж…

Він раптом замовк, прислухався і спокійно сказав:

— А в мене ще один гість.

Люди тривожно озирнулися, але в залі, крім них та Білого Дракона, нікого не було. З коридору теж не долинало ані звуку.

І раптом біля входу, просто з повітря, виникла темна постать, яка не мала форми. Низький бас заревів у просторому приміщенні:

— Так, це я, Драконе. Тобі відомо, чому я тут.

— Мені дуже шкода, але твого тут уже немає, Майстре, — сказав Білий Дракон.

— Віддай ЦЕ мені!

— Ти спізнився. На жаль…

Сатана наче й не чув останніх слів Білого Дракона. Темна постать рушила до трону.

— Геть із дороги! — ревонув він на людей, які опинилися у нього на шляху.

Та вони не рушили з місця. Андрій з подивом усвідомив, що в ньому немає навіть тіні страху, хоча від самої думки про те, ХТО стоїть перед ним, можна було втратити розум. Але ж ні: лише спокій та приємна втома, наче після гарно зробленої роботи. А може, це і є божевілля?

Блідий священик схопився за хрест і дзвінко вигукнув у чорну віхолу, яка була на місці обличчя:

— Згинь!

— Невже ти думаєш, що зможеш зупинити мене? ЦИМ? — розреготався Сатана.

Він зробив ледь помітний рух, і невидима сила жбурнула панотця в повітря, перевернула і кинула на стіну. Андрій заплющив очі.

Білий Дракон підскочив.

Усупереч усім законам фізики, фатальний політ уповільнився, тіло отця Сергія зупинилося, на якусь мить зависло, а потім, зробивши півколо, плавно опустилося на те саме місце, де до цього стояв священик.

— Більше не роби цього, Майстре, — із погрозою у голосі попередив Білий Дракон. — Тобі відомо, що це — особливе місце, і ти не маєш тут влади.

— А мені плювати! Дай мені кулю!