Розділ «Частина третя Битва»

Андрій зітхнув і, прийнявши рішення, зробив ледь помітний порух рукою. Швед вивів полоненого із кола.

— Іди. І більше ніколи не трапляйся мені на шляху, бо тоді все закінчиться трохи інакше, зрозуміло?

Хлопець мовчки кивнув. Страх та відчай у його очах повільно змінювалися на надію й недовіру.

— Іди, — знову підштовхнув його Карлсон.

Раз по раз озираючись, хлопець відійшов убік і безсило опустився на камінь. Він так і сидів, аж поки переможці рушили далі.

Сонце сідало у далеке море, яке розляглося по той бік Кримських гір. День закінчувався, коні, відчуваючи близький спочинок, усе частіше опиралися, вередували, і їх доводилося підганяти канчуками.

Андрій сховав флягу, торкнув жеребця шпорами, і той, лінькувато наддавши ходи, порівнявся з кіньми Вікторії та отця Сергія.

— Мабуть, нам не варто так прямолінійно рватися до Криму. Це найпрогнозованіший наш хід. Краще було б зробити коло, зате залишилися б непоміченими.

— Це найкоротший шлях, — заперечила дівчина. — Ми не маємо часу бігати степом. До того ж нас все одно вирахували б. Ті кочовики, з якими ми билися, — лише розвідники, патрульний підрозділ, а тепер на нас наляжуть усі разом. І там будуть не лише Темні, але, можливо, й біси.

Отець Сергій мовчки перехрестився.

Починалися гори. Шмідт, котрий їхав попереду, спішився і подав знак решті.

— Що там у тебе?

— Пішов підйом, треба було би дати коням перепочинок, бо мого жеребця вже аж хитає.

— Якщо ми зараз зупинимося, немає сенсу взагалі кудись рухатися, бо скоро почне сутеніти, — сказав Сосновський.

— Тут небезпечно. Ми недостатньо далеко відірвалися, і будь-якої хвилини нас можуть заскочити кочовики, — засумнівався священик.

— Не заскочать, — втрутилася у розмову Вікторія. — Вони діятимуть обережно й напевне. Темних я знаю.

— Зате ти не знаєш людей. За золото та наволоч, яка втекла від нас дві години тому, навіть небо зголоситься штурмувати.

— Золото є золото, і у нас, і у вас. Можливо, ви б і мали рацію, якби кочовики діяли самостійно, а так… Я все ж упевнена, що нас спробують перехопити по той бік перевалу, перекриють усі можливі шляхи й чекатимуть. А в гори відправлять невеликі групи розвідників.

Сосновський був згоден з Вікторією.

— На їхньому місці я вчинив би саме так.