Розділ «Частина третя Битва»

Обрані взялися за мечі. Карлсон вискочив з-за каменя просто перед вершником, який був із ніг до голови закутий в обладунки, навіть його кінь гримів металом. Недовго думаючи, скандинав із розмаху гепнув кулацюгою у сталеву пластину, що закривала голову коня, і вона, не витримавши страшної сили удару, розірвалася, мов була зроблена з іржавої бляхи. Разом із вершником кінь гримнувся об землю.

Андрію не було коли дивитися, чим це закінчилося, бо цієї миті на нього напосіли одразу двоє ворогів. Уміло використовуючи коней як прикриття, вони довгими списами за лічені секунди притисли Андрія до кам’яної стіни, і йому було б непереливки, якби звідкись збоку на одного з переслідувачів не наскочила Вікторія. Кочовик вчасно її не помітив, за що й поплатився життям.

Андрій відкинув списа другого вершника й стрімко пірнув упритул до нього. Тепер перевага була вже на боці пішого. Кочовик спробував був підняти коня дибки, але не встиг. Одним рухом Андрій розпоров його, мов величезну рибину.

Упоравшись із вершником, Батлук кинувся на допомогу друзям, та ворогів уже не було. Шмагаючи коней, вони щодуху втікали.

Розпалений боєм, Кримов аж пританцьовував:

— Наздогнати їх треба, ця сволота попередить інших.

Шмідт здивовано розглядав стрілу, що стриміла з його кіраси.

— Дивіться, влучили-таки. Добре, лише сам метал пробила.

Андрій підійшов до Вікторії, яка так і сиділа біля убитого нею кочовика.

— Дякую, ти врятувала мені життя.

— Пусте, — відмахнулася дівчина. — Сам би впорався. Допоможи підвестися, ноги тремтять.

— Злякалася? — усміхнувся Кримов.

— Звичайно, лише дурень нічого не боїться. Це не перший мій бій, але за такого співвідношення сил… У нас ніхто на таке не зважився б.

— Тому ви й програєте, — переконано сказав росіянин.

— Ніколо, а ти куди? — занепокоївся Андрій, побачивши, що бурят пішов до виходу з ущелини.

Той мовчки показав на трупи.

— Навіщо?

— Подивлюся. Може, знайду щось корисне.

— Не треба, грабувати мерців не можна.

— Це вам не можна, — посміхнувся Нікола, — а в нас зовсім інші звичаї. І стріли треба зібрати.