Розділ «Частина друга Влада Сатани»

Розділ двадцять четвертий

— Вставайте, почалося! — до кімнати увірвався охоронець, обвішаний зброєю.

— Що трапилося? — підскочив на ліжку Батлук.

Але він вже й сам чув стрілянину, розриви мін і ледь чутні крики людей.

— Штурм! Вони знову пішли на великий приступ!

З’явився Онопрієнко.

— Антоне Богдановичу, — кинувся до нього Кримов, — що нам робити?

— Вам не треба в бій, — сказав той, — зараз Дуже зручний момент для того, аби прорватися з міста: вони захопилися атакою, і ви легко проскочите.

— Не встигнемо, — засумнівався Андрій.

— Устигнете! Такого штурму ви ще не бачили — він зазвичай триває кілька діб, доки у Темних не скінчаться усі резерви.

— Утримаєтеся?

— Цього разу, звичайно, втримаємося. Скільки б там у них не було людей, важко битися з супротивником, який озброєний вогнепальною зброєю та до того ж сидить за електричною огорожею. Гірше буде, коли настане енергетична криза. Але вам слід поспішати, ще одна-дві такі навали — і здобувати Храм уже буде ні для кого.

Обрані розійшлися по своїх кімнатах, швидко зібралися, і вже за кілька хвилин були готові виступати. Коли виходили надвір, Андрій порівнявся з Онопрієнком:

— Антоне Богдановичу, щось у мене важко на серці… Може, нам залишитися, доки не відіб’ємо навалу?

— Ні в якому разі, — категорично заперечив академік. — Якщо нам більше не доведеться зустрітися на грішній землі, то лише тому, що ми будемо в кращому зі світів. Чи не все одно для солдата, на якій ділянці битви віддати своє життя… Ваше сумління має бути спокійним. До того ж…

Академік помовчав, до чогось дослухаючись, а потім сказав:

— До того ж ваша місія набагато небезпечніша і важча, ніж наша. В бою помирати легко, а вас цькуватимуть, мов диких звірів. Це страшно — весь час відчувати за плечима дихання переслідувачів.

— Для більшості з нас це не вперше.

— Але в минулому на вас полювали люди…

У Галерній затоці біля замаскованого причалу на них уже чекала яхта. Приземкувате судно, пофарбоване спеціальною світлохромною фарбою, яка змінювалася під колір води, вже на відстані кількох кроків розчинялося у темряві.