Розділ «Частина друга ТОРІЯ»

Раніше їй чомусь і на думку не спадало, що, живучи у флігелі, він їсть один раз на добу, коли добра жінка, яка найнялася носити обіди, приносить йому своє частування. Трохи збентежена цим відкриттям, вона, нахилившись, простягла йому шматок булки з маком.

— Візьміть… Їжте.

Він похитав головою. Запитав, дивлячись убік:

— А ви… що ви знаєте про Мандрівця?

— Візьміть булку, — сказала вона непохитно.

Він кілька секунд дивився на розкішний шматок, з якого падали здобні крихти, потім наважився простягнути руку й доторкнувся до пальців Торії.

Обоє на мить зніяковіли. Торія з навмисною діловитістю взялася розбирати покупки, а Егерт, не відразу отямившись, вп’явся у булку зубами.

Торія дивилася, як він їсть. Ум’явши за одну секунду запропоновану смакоту, Егерта вдячно кивнув:

— Дякую… Дуже… дуже гречно з вашого боку.

Вона глумливо надула губки — оце так, який ввічливий парубок. Солль знову глянув їй просто в очі.

— То ви… Хіба ви зовсім нічого не знаєте про Мандрівця?

Діставши з ящика довгий кухонний ніж, вона зосереджено попробувала пальцем, чи не затупилося лезо. Поцікавилася недбало:

— Хіба ви не говорили про це з моїм батьком? Якщо хоч комусь на світі щось відомо про цього вашого знайомого… То це батькові?

Егерт сумно знизав плечима.

— Так… Тільки я дуже мало розумію з того, про що розповідає пан декан.

Торію здивувала така його відвертість. Вона кілька разів провела по лезу ножа старим стертим точилом, а тоді мовила, вражена власною м’якосердістю:

— Не дивно… Ви, ймовірно, витратили забагато часу на уроки фехтування? Чи довелось вам прочитати хоч одну книжку, окрім букваря?

Вона чекала, що він знову сполотніє, чи потупить очі, чи втече, але він тільки втомлено кивнув, погоджуючись:

— Усе це правда… Але що ж вдієш. До того ж… жодна книжка не скаже мені тепер, як зустріти Мандрівця і як з ним розмовляти… Щоб він зрозумів.

Торія замислилася. Сказала, недбало граючи ножем: