Розділ «Частина перша ЕГЕРТ»

— Квакуха-засвітниця, квакуха-заставниця, квакуха-заступниця… Іди. Іди.

І, несподівано сильно вхопивши заціпенілого Солля за плечі, виштовхнула його геть.

— Згинь… Іди, не обертайся… Не мені поперед нього стати, не мені з ним змагатися…

Егерт і отямитися не встиг, як опинився вже біля хвіртки. Притулився спиною до паркану.

— Бабусю… Не виганяй… Я…

— Собаку спущу! — гаркнула чаклунка, і — світле небо! — дерев’яний звір повільно повернув обсмолену морду.

Егерт миттю вилетів за хвіртку. Та так безоглядно й біг би, тільки от підігнулися ослаблі коліна, і Солль мішком звалився в придорожню пилюгу.

— Що ж мені робити?! — втомлено прошепотів він, звертаючись до мертвого жука на узбіччі.

Хвіртка скрипнула знову, прочиняючись.

— Шукай великого чаклуна… Великого… А на хутір більше й носа не потикай, живим не вийдеш…

І гупнула, зачиняючись, хвіртка.