Розділ «Частина перша ЕГЕРТ»

У ту ж мить Карвера підхопили з двох боків Лаган і Дрон, той не пручався і дав відтягти себе від калюжі.

— Та не хвилюйтеся так, добродії… Подивіться на Солля, він же не з люті трясеться… Він хворий-таки, і хвороба його знаєте як називається?

Егерт ледве розліпив губи, щоб вичавити жалюгідне:

— Замовкни…

Карвер пожвавішав:

— От-от… Ви сліпі, добродії, пробачте, але ви сліпі, як компанія кротів…

Скориставшись тим, що Лаган і Дрон розгублено випустили його руки, Карвер поспішив до калюжі, розмахнувся щосили й знову облив Солля.

З вікон і дверей «Вірного щита» стирчали, наче гриби з козуба, голови цікавих.

— Та він п’яний! — панічно викрикнув Боніфор. — Гуард на гуарда…

— Солль більше не гуард! — гаркнув Карвер. — Його честь заплямована, як і його мундир…

Тоді Егерт підвів очі й зустрівся поглядом з Карвером.

Він був на диво спостережливий, цей друг-васал. Довгі роки на других ролях навчили його дивитися й вичікувати. Тепер, прицілившись, він втрапив прямо в яблучко, він виграв, він переміг, і в його очах Егерт прочитав усю довгу історію їхньої вірної дружби.

Ти завжди був хоробрішим за мене, говорили очі Карвера. Ти завжди був сильнішим і успішнішим, а хіба я не розплачувався за це вірністю й терпінням? Пригадай, я стійко терпів найзліші жарти, терпів їх по справедливості, я мало не радів з твого глуму! Життя мінливе, тепер я хоробріший за тебе, Егерте, і справедливо буде, якщо ти…

— Та ти збожеволів, Карвере! — вигукнуло відразу кілька голосів.

…Справедливо буде, якщо ти, Соллю, займеш те положення, до якого зобов’язує тебе твоє боягузтво…

— Це дуель, Соллю! — хрипко вимовив Дрон. — Ти повинен викликати…

Егерт побачив, як друг його кліпнув, десь на денці свідомості Карвера промчала очманіла думка: а що, як усе-таки прорахувався? Якщо викличе? Якщо дуель?

— Це дуель, Соллю… — звучало в повітрі навколо Егертової голови. — Викликай… Зараз або завтра, як хочеш… На світанку, біля мосту… Дуель… Дуель… Двобій…

І тоді Егерт відчув той самий симптом страху, про який змовчала в розмові Фета, — від кожного слова «дуель» йому ставало все важче й важче.

Карвер побачив і зрозумів, його очі, спрямовані на Солля, запалали свідомістю повної й остаточної безпеки.